Позначка: Tomahawk

Бурління на болотах і посилення тиску Москва здійснює постійні спроби відмовити Вашингтон від передачі Україні сучасного озброєння. Не виключенням є й рішення про надання нам дозвукових крилатих ракет великої дальності Tomahawk.
Після обіцянки президента США Дональда Трампа здійснити таке суттєве посилення України, у Росії виникла справжня буря. Зокрема, заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков прямо пригрозив діючій американській адміністрації, повідомила газета The Washington Post у середу, 8 жовтня.
За словами Рябкова, передача озброєнь нібито може спровокувати прямий конфлікт між Росією та країнами НАТО. Він також стверджував, що без американського програмного забезпечення та пускових установок ракети не зможуть ефективно застосовувати.
Трепет росіян перед Томагавками цілком обґрунтований: за даними Інституту вивчення війни, у радіусі дії 2500 кілометрового варіанту Томагавка перебуває щонайменше 1945 російських військових об’єктів, а 1600 кілометровий варіант здатен уражати щонайменше 1655 об’єктів на російській території.
Водночас, за повідомленнями українських військових та експертів, окупанти нині різко активізувалися на Донеччині Дніпропетровщині. А також постійно обстрілюють нашу енергетику, газовидобування на Харківщині та Полтавщині, газові сховища на Західній Україні, кошмарять наші прикордонні регіони – і цей тиск лише посилюється. “Або московити хочуть встигнути до настання осіннього бездоріжжя, або горить вже пʼятий напевно дедлайн по захопленню всього Донбасу, або все разом – але вони лізуть як в останній раз. Битва в гігантській сірій зоні, битва в руїнах степових хуторів, битва в проклятих посадках. Небо дзвенить дронами. Як казав Богдан Хмельницький: дві стіни зударяться, одна впаде друга зостанеться. Бог є, і він зараз у піхоті. Осіння битва за Донбас у розпалі”, – описує частку цих подій у Facebook їх очевидець, нині українській офіцер та народний депутат України VII й VIII скликань Андрій Іллєнко. Що ж, на думку журналіста і блогера Майкла Накі, час починає працювати проти РФ. І це визнає все більше поважних західних дослідників: вони констатують, що фронт стагнує, російська економіка розвалюється, а Європа прокидається, тому продовжувати війну Росії стає все складніше.
Тож, наголошує Накі, саме зараз можливі найбільш зухвалі та шалені провокації Кремля у Європі, покликані відвернути увагу від України або припинити постачання допомоги. “Російське командування, мабуть, зневірилося штурмувати Покровськ і перенацілилося на Дніпропетровщину. Саме туди перекидають все нові дивізії та бригади з південного охоплення міста. Складається враження, що Росія зневірилася захопити Донбас, тим більше що перемоги це не принесе, а набиває козир перед переговорами. Наступи, що на Донбасі, що на Дніпропетровщині – обертаються величезними втратами. Так що до війська гребуть усіх, аж до інвалідів, які не вміють читати та писати”, – зауважив він. Й поки світ наближається до миру на Близькому Сході, РФ продовжує бути найбільшим джерелом війни у світі, наголосив президент України Володимир Зеленський у соцмережі Х 9 жовтня. “Росія залишається зараз найбільшим джерелом війни й терору у світі, і ми розраховуємо, що справедливий і жорсткий тиск світу на цього агресора приведе до надійного миру та гарантованої безпеки”, – підкреслив Зеленський. Звідки у Трампа така рішучість? Журналіст і публіцист Віталій Портников нагадує при цьому, що Трамп нині просто чітко здійснює все те, що обіцяв перед обранням його президентом.
Так, дійсно, спочатку він намагався домовитися з Путіним, пропонував йому небачену і найвигіднішу для Москви угоду – заморозку бойових дій в Україні по лінії зіткнення, а також зняття або послаблення санкцій, спільний бізнесі процвітання.
Але після зриву цього плану в Анкориджі Трамп змушений був приступити до другої частини свого плану – “озброєння України до зубів”. Все це – чітко за його передвиборчою “методичкою”.
При цьому нова жорстка стратегія Трампа щодо РФ є об’єктивною: адже його республіканські виборці тепер теж вимагають від США посилення військової допомоги Україні. А західні політики зазвичай таки дослухаються до свого електорату.
Так, за повідомленням журналіста Голосу Америки Остапа Ярича у соцмережі, свіже опитування американців про Україну та Росію від HarrisX і Harvard (1-2 жовтня) свідчить: 72% виборців демократів і 73% виборців республіканців підтримують надання зброї Україні та запровадження санкцій проти Росії; й 71% демократів і 86% республіканців підтримують додаткові економічні санкції проти Росії, щоб змусити її закінчити війну.
І тут уже складно визначити – це позиція самого Трампа так вплинула на його прихильників, або ж він спрацював “дзеркалом” їх настроїв.
Війна Росії проти України вступила у більш небезпечну нову фазу – коли час, можливо, більше не грає на користь Москви, – припускає експерт Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) й експосол Великої Британії у Білорусі Найджел Гулд-Девіс, опублікувавши відповідну статтю про поточний стан справ на сайті IISS.
Він вважає головними особливостями нинішнього етапу російсько-української війни чотири основні фактори. Першим стали нездійснені надії Кремля на прихід до Білого дому Трампа, що після дев’яти місяців його президентства так і не справдилися.
Другим фактором дипломат називає різке посилення ролі Європи, котра одночасно надає все більшу допомогу Україні та посилює санкції проти Росії. І якщо ЄС вдасться виділити Києву репараційну позику у розмірі 140 млрд доларів із заморожених російських активів, це може дозволити Україні воювати ще два-три роки навіть без підтримки європейських платників податків.
По-третє, зауважив він, у бік Росії більш рішуче розвернувся Китай, котрий нарешті схвалив будівництво газопроводу Сила Сибіру-2. Ця підтримка не тільки підштовхує Москву до великих ризиків, але й змушує її всіма силами добиватися перемоги, оскільки поразка ще більша. підірве її статус щодо Пекіна.
І, нарешті, у четвертих, пише експерт, внутрішня ситуація у Росії почала погіршуватись на тлі санкцій, величезних військових витрат та наслідків українських ударів по нафтовій інфраструктурі країни. При цьому літній наступ Росія провалила, але це неймовірно дорого обійшлося її військам, підкреслює Гулд-Девіс.
Ірина Носальська