Позначка: США

Колос на глиняних ногах Поки росіяни надувають щоки та викочують Україні чергові меморандми, у свіжому звіті Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) міститься чіткий аналіз, що розставляє всі крапки над “і” у сприйнятті війни. “Чому це обʼєктивний аналіз? Тому що ми під час жорсткої війни живемо емоцією і сприймаємо дії ворога з перебільшенням, бо відчуваємо певний біль. Погляд ззовні часто допомагає спокійно розібратися у тому, що відбувається, з холодним розумом. Давайте розберемо ключові факти, які розкривають реальну картину і змушують задуматися: чи дійсно Росія така “непереможна”, як хоче комусь здаватися, у тому числі всередині України?, – зауважив у дописі в Facebook один з користувачів, посилаючись на відповідний матеріал CSIS. Тож, за даними CSIS, про повільний прогрес російських військ говорить ціла низка фактів. Так, з початку 2024 року Росія просувається лише на 50-135 метрів на день – це повільніше, ніж темпи Першої світової війни. А втрати ворога склали понад тисячі одиниць техніки та до 250 тисяч солдатів.
Технічні втрати – це справжня катастрофа для окупантів, яку не приховати. Адже Росія втрачає техніку в рази швидше, ніж Україна: з початку поточного року серед іншого це 1865 танків, 3098 БМП, 1149 бронемашин, 300 САУ. Співвідношення втрат загалом складає 5:1 на користь України – це не просто цифри, це свідчення системної слабкості російської армії, вказують фахівці.
Тим часом жертви серед солдатів РФ – це справжня трагедія історичного масштабу: нині є понад 250 тисяч загиблих, а загальні втрати (поранені та загиблі) наближаються до 1 мільйона. Це -найбільші втрати Росії з 1945 року, що у п’ять разів перевищують всі жертви РФ та СРСР за останні 77 років.
Тож Кремль платить не лише технікою, а й життями своїх громадян. Чи варта ця ціна ілюзорних “перемог”? І як довго може наступати армія, котра втрачає свої ресурси з такою шаленою швидкістю? – задаються питаннями експерти.
Відповідь проста: російська тактика виснаження – це стратегія без майбутнього, на що Україна відповідає продуманою глибокою обороною.
Але гру може прискорити Захід: США та союзники мають унікальні інструменти – такі, як посилення санкцій, конфіскація заморожених російських активів, розширення військової допомоги Україні. Це може серйозно підірвати здатність РФ продовжувати війну.
До того ж аналітики CSIS зауважують, що Росія не має всі козирі, як дехто вважає (знову згадаємо Трампа): її економіка та внутрішня стабільність – це ахіллесова п’ята, котру Захід може і повинен використати. Проблема – в америкацентричності світу Та чи готовий світ діяти швидко та ефективно? Проблема у тому, що світові лідери звикли у своїх рішеннях рівнятися на головного “поліцейського”, Сполучені Штати, і зараз важко змінюють цю звичку.
При цьому президент США Дональд Трамп хибно вважає, що президент України Володимир Зеленський підштовхує світ до ядерної війни, хоча також розуміє Україну, котра протистоїть ворогу, пише The New York Times.
У матеріалі NYT також повідомляється, що Трамп говорив про намір припинити постачання зброї в Україну (тут згадаймо останній скандал – куплену для України і віддану на Близький Схід зброю проти дронів).
При цьому Трамп схильний бути більш шанобливим до Путіна, хоча іноді й висловлює своє розчарування ним.
У публікації NYTнагадується, що до повернення в Білий дім Трамп обіцяв швидко зупинити війну Росії проти України через добрі стосунки з російським диктатором. Потім президент США через непоступливість росіян розглядав можливість введення нових санкцій проти Москви, але досі цього не зробив, підкреслює NYT.
Натомість, назвавши Путіна “абсолютно божевільним” минулого місяця, Трамп мило спілкується з Путіним телефоном, ковтаючи інформацію про російський “удар помсти” за знищення стратегічних літаків і підрив Кримського мосту й просить диктатора РФ підсобити йому з Іраном. В результаті Іран 5 червня заявляє про здобуття повного циклу збагачення урану, поки що “мирного”, а Трамп – знову “у прольоті”. Рамштайн, НАТО та всі-всі-всі Однак американська холодність до України проглядається все чіткіше: так, глава Пентагону Піт Геґсет не був присутнім навіть у онлайн-форматі на черговому засіданні у форматі Рамштайн 4 червня (котрий, до речі, запропонували й організували самі Штати). “Із самого початку роботи цієї адміністрації (президента США Дональда Трампа – ред.) ми працювали з нашими британськими й німецькими колегами, щоб вони очолили цю контактну групу, що вони й зробили, і я вдячний їм за це”, – виправдався Геґсет у коментарі The Guardian у четвер, 5 червня. Втім його патрон Трамп все-таки збирається відвідати ще один оборонний захід – саміт НАТО у Гаазі, що відбудеться за менш ніж три тижні, хоч і погрожував не раз, що США можуть залишити і цей формат.
До речі, США та проукраїнські члени НАТО (до котрих входить також приймаюча держава, Нідерланди) досягли компромісу про те, що і президент України офіційно запрошений до Гааги. Тож генеральний секретар НАТО Марк Рютте обіцяє обговорення України і її присутність на саміті – про це він заявив на зустрічі з журналістами у Брюсселі напередодні спільного засідання міністрів оборони Альянсу 4 червня. Зеленський братиме участь в одній з подій його офіційної частини, однак без формального засідання Ради Україна-НАТО.
Загалом є дві теми, завдяки яким стосунки з НАТО, й саміт зокрема, мають особливу вагу для України, зауважує УП. Перше – це перспективи вступу до Альянсу. Друге – продовження військової допомоги союзників та наявність коштів для цього.
Й рішення, ухвалені у Гаазі, мають бути безпечними для України, бо в Альянсі знайшли компроміс, що не підважуватиме його чинну політику про незворотне членство нашої країни у НАТО. І хоча Трамп та його команда не раз казали про готовність поступитися росіянам щодо цього питання, поки що цього вдається уникати.
Однак невідомо, у яких формулюваннях рішення саміту згадає про Росію: тут є невизначеність і можливі як добрі новини, так і не дуже, зазначає УП.
При цьому у НАТО схиляються до схеми, котра має полегшити фінансування зброї для України, особливо власного українського виробництва. Сподіваємось, що результати будуть такими ж обнадійливими, як і після нещодавнього Рамштайну: за йог результатами міністр оборони Рустем Умеров повідомив, що “українські дрони змінили суть війни та зможуть змінити підготовку країн-членів Рамштайну до майбутнього. Тому ми сподіваємося, що це буде підтримано програмою ЄС на 50 млрд євро на виробництво. І наші партнери готові просуватися вперед”. Мова тут, зокрема – про виробництво української зброї за кордоном.
Ірина Носальська