Вибори ректора Одеського національного медичного університету стрімко увійшли у фазу відкритого конфлікту. Кампанія на очах деградує у формат взаємних звинувачень, публічних образ і демонстративних заяв про «тіньовий вплив» та «зовнішнє управління».
Як пише журналістка Ірина Гриб, за всім цим шумом губиться головне: реальна конфігурація виборів сьогодні вкрай вузька. Фактично йдеться про трьох, максимум чотирьох кандидатів, між якими і розгорнеться фінальна боротьба.
Ключова інтрига кампанії — зовсім не риторика штабів і не чергові взаємні «зливи». Головне питання — кого підтримає Валерій Запорожан. Його стан здоров’я та об’єктивне послаблення управлінського ресурсу формують принципово нову ситуацію для університету.
Незважаючи на активно просуваний тезис про те, що «переможе той, кого благословить Запорожан», всередині ОНМУ все більш чітко розуміють: його епоха добігає кінця. Вперше за довгий час результат виборів перестав бути заздалегідь визначеним.
Саме це й пояснює різке загострення боротьби. Університет увійшов у сценарій реальної конкуренції, за якого перемогти може будь-хто з основних претендентів.
За неофіційною інформацією, Маричереда заручилася підтримкою Владлени Дубініної, що помітно посилює її позиції в апаратній частині кампанії та дає додаткові організаційні можливості.
Шнайдер, за наявними даними, обрав вичікувальну тактику — пройти «між крапель дощу», дозволяючи конкурентам послаблювати один одного у публічних конфліктах і не беручи на себе зайві ризики.
Шпак, у свою чергу, робить ставку на зовнішні контакти і, як кажуть, активно працює з Міністерством охорони здоров’я України, розраховуючи на інституційну підтримку ззовні.
Якименко також дотримується стратегії «між крапель», однак діє помітно жорсткіше. У її кампанії активно використовується медійний ресурс, що робить її присутність у публічному полі більш агресивною.
Окрему лінію вибудовує Левон Нікагосян. Він робить ставку на публічний тиск через соціальні мережі, просуваючи ідею глибшої інтеграції університету в міські та обласні програми. Основний тезис — ОНМУ має повернути статус флагмана за рахунок підтримки на рівні міста та області. При цьому він відкрито апелює до свого депутатського ресурсу. Тут важливо пам’ятати, що у нього є щонайменше один серйозний союзник — голова профільної депутатської комісії та однопартієць Чапір.
У підсумку вибори ректора ОНМУ остаточно перестали бути формальною процедурою. Це вже боротьба за постзапорожанівський університет — без старих гарантій, без автоматичних рішень і без заздалегідь призначеного переможця.
І саме це робить ситуацію по-справжньому непередбачуваною.
