Позначка: Поліція

Лейтенант поліції Ігор Місюня загинув 26 грудня 2023 року на залізничному вокзалі Херсона під час артилерійського обстрілу. У той момент він координував евакуацію цивільних та допомагав людям виїхати з небезпечної території.
Правоохоронець до останнього залишався поруч із тими, хто потребував допомоги. Йому назавжди 29 років.
Ігор Місюня народився 27 березня 1994 року в селі Лаврівка на Долинщині. Службу в органах поліції Ігор Місюня розпочав у 2017 році. Працював молодшим інспектором відділу режиму та охорони ізолятору тимчасового тримання №3 ГУНП в Кіровоградській області.
З початком повномасштабного вторгнення Ігор без роздумів долучився до зведеного загону поліції Кіровоградщини. Кілька разів вирушав у зону бойових дій. Чергування під обстрілами, служба в постійній небезпеці – усе це стало частиною його життя. Остання ротація стала для поліцейського фатальною.
26 грудня 2023 року на залізничному вокзалі Херсона Ігор Місюня допомагав евакуйовувати мирне населення. Під час чергового артилерійського обстрілу він отримав смертельне поранення.
У правоохоронця залишилися дружина, двоє дітей, батьки та брат. Його маленький син з гордістю говорить про батька, який завжди знаходив час для родини, навчав бути сміливим і мріяв, щоб усі українці жили в безпечній країні.
Рідні згадують Ігоря як відповідальну та надійну людину. Мама говорить, що він був дитиною, на яку завжди можна було покластися. Таким він залишався і в дорослому житті.
Для дружини та дітей він був люблячим чоловіком та батьком. А колеги розповідають, що поліцейським вмів працювати в команді й завжди підставляв дружнє плече.
Ігоря Місюню поховали у рідному селі Лаврівка на Долинщині.
За проявлену мужність і самопожертву правоохоронцю посмертно присвоєно звання старшого лейтенанта поліції та нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України».
Ігор Місюня назавжди залишиться в пам’яті як щира людина з великим серцем, поліцейським, який до останнього подиху залишався вірним присязі.

П’ятеро бійців стрілецького батальйону тернопільської поліції 76 днів тримали позиції у Торецьку, а згодом – за містом. Серед них – боєць поліції особливого призначення (стрілецький) Ігор Бугера. Повернулися не всі, але завдання виконали.

Участь у заході взяли діти, батьки яких загинули, зникли безвісти або перебувають у полоні, а також діти внутрішньо переміщених осіб і сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах. Святкування об’єднало дітей та поліцейських у Києві, Дніпрі, Кривому Розі, Запоріжжі, Хмельницькому, Полтаві, Кропивницькому, Черкасах, Тернополі, Чернівцях та Вінниці.

Під час робочої поїздки ознайомився з оперативною обстановкою, умовами несення служби та матеріально-технічним забезпеченням підрозділів, що працюють в умовах постійних обстрілів і підвищеної небезпеки.

Капітан поліції Олександр Коваленко загинув 23 грудня 2024 року в місті Торецьк Бахмутського району на Донеччині. Йому назавжди 34 роки. Відважний та відданий своїй країні, він став прикладом справжнього героїзму.
Олександр Коваленко народився 4 травня 1990 року в місті Біла Церква на Київщині.
Після закінчення Білоцерківської загальноосвітньої школи Олександр вступив до Національної академії внутрішніх справ. Уже у 21 рік розпочав службу на посаді оперуповноваженого, а згодом працював слідчим. Хлопець займався розслідуванням кримінальних справ, пов’язаних із грабежами, розбійними нападами, крадіжками та наркотиками. У щоденній роботі вирізнявся принциповістю та сумлінністю — для нього захист прав громадян був не просто обов’язком, а справою життя.
У 2017 році Олександр Коваленко став на захист країни, приєднавшись до спецпідрозділу «Миротворець». Його командири та побратими згадують, що він завжди брав на себе відповідальність, не ховався за спинами товаришів і без вагань йшов тільки вперед.
«Він казав: “Якщо ми один одному не допоможемо, то ніхто нам не допоможе!”» — пригадує слова Олександра його побратим Максим.
Побратими називали Олександра юристом, адже він фахово знав законодавство. Це і стало його позивним. У 2024 році спецпризначенець продовжив свою службу на посаді командира взводу полку поліції особливого призначення «Спеціальних дій», а згодом — у «КОРД» (стрілецький) столичного регіону.
23 грудня 2024 року в Торецьку під час запеклого бою з військовими російської федерації Олександр Коваленко отримав смертельне поранення. Він виконував бойове завдання до останнього подиху.
«Моя дитина ще досі малює йому малюнки і не може зрозуміти, чому ми не дзвонимо, адже раніше були постійно на відеозв’язку. Ми навіть на Новий рік купили подарунок для Матвійчика начебто від Олександра. Він завжди казав: “Це мій Сашка — воїн!”» — розповідає сестра загиблого.
Маленький племінник і досі запитує, коли повернеться його Саша з війни, бо дуже скучив за ним…
Олександр Коваленко похований 1 лютого 2025 року у рідному місті на Київщині.
За проявлену мужність та героїзм майора поліції Олександра Коваленка Указом Президента України нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Президента України «За оборону України», а також почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест» Головнокомандувача Збройних сил України — посмертно.
Усі, хто знав Олександра, пам’ятатимуть його позитивною, доброю, турботливою людиною, мужнім воїном, відданим своїй країні до останнього подиху.
Назавжди в строю…

До останнього подиху захищав країну від ворожої навали: пам’яті полеглого поліцейського Юрія Лисенка
23 грудня 2024 року на найгарячішому напрямку фронту – у місті Торецьк – під час виконання бойогово завдання загинув поліцейський полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) капрал поліції Юрій Лисенко. Йому назавжди 29 років.
У 2023 році Юрій Лисенко приєднався до лав Національної поліції України, розпочавши службу у батальйоні «Миротворець» Головного управління поліції столичного регіону. Згодом, у 2024 році, він продовжив службу у стрілецькому полку поліції особливого призначення. У складі підрозділу він нищив ворога там, де тривали найзапекліші бої.
«Юра завжди підтримував, ніколи не відмовляв у допомозі. Веселий, завжди на позитиві», – згадує побратим героя.
Його позивний – Віскас. Бійці прозвали його так через те, що він постійно піклувався та підгодовував на позиціях котиків, які ховалися від звуків пострілів.
Юрій Лисенко пройшов бої за Кліщіївку та Торецьк, де віддав своє життя за Україну. Він навчався керувати безпілотниками, однак того дня пішов у бій у складі піхоти.
23 грудня 2024 року капрал поліції Юрій Лисенко загинув у місті Торецьк Бахмутського району під час обстрілу бойової позиції, де разом із побратимами перебував на завданні.
Тіло Юрія ще близько місяця не могли забрати з поля бою через постійні інтенсивні обстріли.
Похований Герой 22 січня 2025 року в місті Києві. Без батька залишилися дві донечки, без сина – батьки.
За особисту мужність і відвагу капрала поліції Юрія Лисенка посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та Відзнакою Президента України «За оборону України», а також почесним нагрудним знаком «Комбатанський хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України.
Світла пам’ять про героя житиме вічно в серцях рідних і всіх, хто знав Юрія Лисенка.
🕯️ Назавжди в строю…