Позначка: Поліція

12 листопада минає річниця загибелі старшого сержанта поліції Олега Цитлішвілі, поліцейського підрозділу поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький), який героїчно віддав життя під час виконання бойового завдання в місті Торецьк на Донеччині.

«Олег був дуже веселою, щирою та відкритою людиною. Завжди стояв за справедливість, міг віддати останнє, аби підтримати інших», – згадує його дружина Анастасія.

Народився Герой 21 січня 1991 року в місті Сміла Черкаської області. У 2011 році, після проходження служби у Збройних силах України, почав працювати в органах внутрішніх справ, а з 2015 року приєднався до лав Національної поліції — служив у полку поліції особливого призначення № 1 міста Києва.

У 2017 році брав участь в антитерористичній операції на Донеччині. Він нищив ворога в Авдіївці, Дружківці, Краматорську, рятував місцевих жителів із-під обстрілів.

У 2024 році захисник розпочав службу в полку поліції особливого призначення Київщини. Згодом приєднався до стрілецького батальйону, щоб боронити Україну на передовій. Олег виконував бойові завдання з непохитною відданістю та відвагою.

На жаль, 12 листопада, перебуваючи на бойовій позиції, він отримав тяжкі поранення, несумісні з життям.

17 листопада 2024 року Олег Цитлішвілі був похований у рідному місті Сміла. Йому назавжди 33 роки. У поліцейського залишилися дружина та батьки.

«Він ніколи не розповідав про свою роботу, але завжди казав, що має мене захистити», – каже дружина Героя.

Правоохоронця посмертно нагороджено відзнаками Президента України «За мужність ІІІ ступеня» та «За оборону України», а також почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест» Головнокомандувача Збройних сил України.

Загибель старшого сержанта поліції Олега Цитлішвілі назавжди залишила глибокий, невимовний біль у серцях рідних, близьких та побратимів.

Вічна пам’ять Герою. Назавжди в строю.

Оперативниця Департаменту кіберполіції Валерія Івкова спільно з президентом МБФ «Здоров’я українського народу» Сергієм Сошинським та відомим кардіохірургом Борисом Тодуровим узяла участь у подкасті «Кіберздоров’я», щоб розповісти, як шахраї наживаються на довірі людей, створюючи фейкові рекламні кампанії від імені публічних осіб.

У розмові лікар поділився, що вперше побачив своє обличчя у шахрайській рекламі ще п’ять років тому, хоча ніколи не рекламував жодних ліків. Відтоді кількість підробленого контенту лише зростає.

«Шахраї адаптують свої історії під суспільний запит, використовують фото публічних осіб, створюють giveaway-розіграші чи фейкові сторінки з порадами лікарів. Це прості технології, але з небезпечними наслідками», – пояснила кіберполіцейська.

Вона закликала громадян не довіряти «чудодійним» препаратам, які рекламуються у соцмережах, та нагадала: якщо ви натрапили на фейкову рекламу чи сайт, можна подати звернення через форму на офіційному сайті Кіберполіції або надіслати інформацію у межах проєкту «Брама», який допомагає протидіяти дезінформації , а також блокувати ворожі й шахрайські ресурси.

Подивіться повне відео, щоб дізнатися:

🟣 як розпізнати шахрайські «медичні» сайти;

🟣 як діяти, якщо ваше ім’я або фото використали без дозволу;

🟣 як Кіберполіція бореться з такими схемами.

Нагадуємо, нещодавно кіберполіцейські Харківщини викрили організовану групу, що займалася онлайн-продажем фальсифікованих біологічно-активних добавок, які несли потенційну шкоду для здоров’я споживачів, особливо за наявності хронічних захворювань.

Дивіться подкаст «Кіберздоров’я» за участі Бориса Тодурова та кіберполіцейської Валерії Івкової.

Один з учасників організованої злочинної групи — однофамілець керівника Офісу Президента України — представлявся його двоюрідним братом і запевняв потерпілих, що має зв’язки серед високопосадовців у вищих органах державної влади — Кабінеті Міністрів та Верховній Раді. Свої «послуги» зловмисники оцінювали у 100 тисяч доларів. Трьох фігурантів затримано під час передачі частини коштів. Їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

12 грудня 2023 року боєць ОШБ НПУ «Лють» Андрій Павлюк разом із побратимами в окопах Донеччини відсвяткував свої 25 років. А вже за два дні загинув унаслідок ворожого обстрілу.

Романтик, сповнений мужності, відваги та глибокого почуття справедливості — саме так про свого старшого сина Андрія говорять мама Надія Леонідівна та тато Леонід Сергійович.Колеги згадують його як принципового, рішучого та відданого своїй справі поліцейського.

Народився Андрій 12 грудня 1998 року у селі Малі Дорогостаї Млинівської громади. Після закінчення місцевої школи вступив до Національного університету «Львівська політехніка».Він ще з дитинства мріяв стати поліцейським, тож після отримання диплому пройшов навчання у Рівненській академії патрульної поліції та склав Присягу поліцейського.

Згодом була служба у секторі реагування патрульної поліції Зарічного та Млинова.

«Андрій марив бойовим підрозділом. Його однокласники воювали на передовій: дехто з них зник безвісти, ще один потрапив у полон. Він казав, що після їхнього повернення додому буде соромно дивитися їм у вічі. Тож відразу після створення ОШБ НПУ “Лють” поповнив його лави», — згадує Надія Леонідівна.

У листопаді 2023 року лейтенант поліції Андрій Павлюк вирушив на Бахмутський напрямок Донецької області.

«Сміливий, хоробрий, відданий, розуміючий. Він завжди приходив на допомогу й був готовий пожертвувати собою заради інших», — говорить побратим Юрій Лось, з яким Андрій був на передовій.

11 грудня, у переддень свого дня народження, поклавши до портфеля святкові шоколадні батончики, щоб пригостити побратимів, Андрій вирушив на останнє завдання — евакуацію полоненого.

«Я тоді була на заробітках за кордоном, а його фото були шпалерами в моєму телефоні. Зранку 15 грудня, дивлячись у вічі синочка, я відчула холод і зрозуміла, що сталося найстрашніше. У цей час на підвіконня прилетів голуб — то Андрій попрощався зі мною. Мені, можна сказати, пощастило, адже мою дитину привезли цілою: я змогла пригорнутися й поцілувати», — не стримує сліз мама.

«Усе селище, колеги-поліцейські, побратими з “Люті” та небайдужі гідно зустріли мого Андрійка вдома», — каже тато Леонід Сергійович.

Після цього життя родини Павлюків поділилося на «до» і «після». Вони почали вчитися жити з невимовним болем утрати. Тяжко було й молодшому брату Максиму:

«Це мій Герой і приклад для наслідування. Мені подобався його характер, я робив усе, як він. Навіть коли Андрій зробив перше татуювання, я, не сказавши мамі ні слова, теж зробив собі. Одне з них — під серцем, дата смерті мого брата. Тепер він зі мною назавжди…».

Батькам вручили посмертні державні відзнаки Президента України — ордени «За мужність» III ступеня та «За оборону України», а також нагрудні знаки Головнокомандувача Збройних сил України «Комбатантський хрест» і «Честь та пам’ять».Андрію Павлюку посмертно присвоєно чергове спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.

«Смерть Андрія стала непоправною втратою для нашого підрозділу. Для нього служба була не просто роботою, а справжнім покликом серця. Його відвага та самопожертва — приклад для всіх. Ми зробимо все можливе, аби його подвиг не був забутий», — говорить начальник відділення поліції №2 (смт Млинів) майор поліції Роман Гасяк.

Пам’ять Андрія Павлюка увіковічнили на центральній площі селища Млинів — встановили меморіальну дошку на його честь.

Бути воїном — означає жити вічно. І нашим обов’язком є пам’ятати героїчний подвиг захисників.

Назавжди в наших серцях. Вічна слава!

Майже півтора року тернопільський поліцейський Степан Напора на псевдо Лис служить піхотинцем у лавах батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) і разом із побратимами боронить країну від ворога на найзапекліших ділянках фронту.