За даними Інституту вивчення війни, наприкінці 2025 та на початку 2026 року темпи руху російських військ в Україні сповільнилися через складні погодні умови та досягнення “умовних термінів”. Експерти вважають, що осінь та зима минулого року несприятливі для українських безпілотників, що допомогло російським військам просуватися швидше. Однак зі зниженням температури російські війська можуть намагатися прискорити свої дії. За рік ворог втратив 418 тисяч осіб убитими та пораненими, але мети Росії в цій війні виходять за рамки територіальних поступок і включають ширші вимоги до Заходу й України.
Позначка: Наступ
-
Повторити не вийшло: фіаско РФ у війні, вже довшій за “Велику Вітчизняну”
Попередні підсумки 11 січня президент України Володимир Зеленський заявив, що Москва свідомо затягує бойові дії, роблячи ставку на виснаження України та її союзників. “Війна Росії проти України триває стільки ж, скільки свого часу тривала війна нацистів проти СРСР”, – наголосив Зеленський. Тож, за словами глави держави, нинішній конфлікт є не просто регіональною війною, а масштабним історичним протистоянням. “Це війна на виснаження, у якій Росія намагається зламати нашу державу через тривалість і жорстокість”, – зазначив президент. Зеленський також підкреслив, що Україна сьогодні бореться не лише за незалежність, а й за безпеку всієї Європи, так само як народи світу у Першій світовій проти нацизму. Тож він закликає партнерів зберігати підтримку України, адже саме це визначить, чи зможе агресор досягти своїх цілей через затягування війни.
Між тим, за словами соціолога та дослідника путінізму Ігоря Ейдмана, масштаб агресії РФ проти України й так звану “Велику Вітчизняну” – можна і треба порівнювати. “1418 днів триває злочинне вторгнення, повномасштабна війна Росії проти України. І рівно стільки ж днів йшла так звана Велика Вітчизняна війна, тобто та частина Другої світової, у якій безпосередню участь брав Радянський Союз. Напевно, у військовому плані так звана ВВВ була масштабніша, динамічніша. Але з точки зору певної політичної складової Друга світова та нинішня війна Росії проти України, за якою маячить перспектива загальноєвропейської війни – події, як це не парадоксально, порівнянного масштабу”, – зауважив він у ефірі власного YouTube-каналу. За словами Ейдмана, в обох випадках “вільний мир, сили, добра протистоять екзистенційному світовому злу”. “Тоді екзистенційне світове зло – це був нацизм, гітлеризм, а зараз це рашизм, путінізм. Звісно, Україна, безумовно, зараз виконує величезну роль, грає величезне значення у тому, щоб захистити вільний світ, захистити взагалі ідеали, права людини, свободи, демократію. Захистити від цього зла путінізму, який загрожує світові ядерною війною, пануванням найтемніших, самих людиноненависницьких сил, які тільки можна собі уявити”, – додав він. У цьому сенсі, підкреслив Ейдман, ці війни схожі. Але вони категорично й не подібні одна до одної. “За ці 1418 днів Радянська армія спочатку відступала до Москви до Сталінграду, та не тільки завернула німців та їхніх союзників, але дійшла навіть до Берліну і до Відня. Російська армія дійшла від передмість Донбасу до передмість Покровська. Ось й увесь цей переможний крок, яким вони постійно пишаються там. Увесь цей “марш перемоги” так званий, за той самий термін – це кілька десятків кілометрів, які вони змогли пройти”, – констатував він. Безумовно, український народ, суспільство, українська держава продемонстрували у цій війні величезну героїзм та життєстійкість у протистоянні більшій країні, з великою кількістю населення, з великим обсягом економіки, з великим обсягом збройних сил. Україна проте героїчно трималася та тримається, й у низці напрямків навіть відкинула ворога. “За цей час від Києва відкинули супротивника, від Сумської області, Чернігівської, звільнили Херсон, частину Харківської області. Тобто героїзм українських захисників вітчизни – він просто безпрецедентний. І також безпрецедентна підлість і слабкість, за великим рахунком, російської військової машини. Російська армія показала себе армією мародерів, боягузів, зрадників. Тільки стусанами, грубим насильством, пострілами у спину вони навіть не йдуть, а повзуть, просто як таргани. Мережа наповнена інформацією про звірства російської армії, про вбивства, насильства, крадіжки”, – підсумував Ейдман. Експорт хаосу Втім Кремль не полишає своєї головної мети – “експортувати хаос” у європейські країни, повідомляє Independent. Так, нова очільниця британської Таємної служби розвідки МІ6 Блез Метревелі переконана, що небезпека, котру становить для європейських держав режим Путіна та його дії, нині зростає. “Ми діємо у просторі між миром і війною”, – підкреслила Метревелі. За її словами, зараз “лінія фронту всюди”, оскільки Путін провокує нову “еру невизначеності”, змінюючи неписані правила співіснування держав. “Експорт хаосу – це особливість, а не помилка, в російському підході до міжнародної взаємодії”, – констатувала очільниця МІ6. Подібні сигнали лунають і з національних столиць. Наприклад, у Швеції на урядовому рівні закликають європейців готуватися не лише до класичної війни, а й до гібридних сценаріїв, від кібератак до диверсій проти критичної інфраструктури. А країни Балтії, зокрема Литва, вже працюють над модернізацією стратегічних транспортних коридорів, включно із Сувалкським коридором, котрий вважається одним із найбільш уразливих місць у разі потенційного конфлікту з Росією.
При цьому у європейських столицях дедалі рідше звучить слово “гіпотетично”, коли йдеться про ризик прямої агресії з боку РФ проти країн НАТО та Європейського Союзу. Офіційні документи, заяви політиків і військових, а також рішення міжнародних організацій свідчать: Європа системно готується до сценарію масштабної ескалації.
Так, на саміті НАТО в Гаазі у 2025 році лідери країн-членів Альянсу прямо назвали Росію “довгостроковою загрозою євроатлантичній безпеці». У підсумковій декларації було підтверджено безумовну дію статті 5 Північноатлантичного договору – принципу колективної оборони.
Практичне втілення цієї позиції вже відбувається на східному фланзі Альянсу. НАТО розширює свою військову присутність у країнах Балтії та Польщі, зокрема у межах операцій з посилення повітряної та наземної оборони. Ці заходи стали відповіддю на зростання кількості інцидентів за участю російських літаків і безпілотників поблизу кордонів Альянсу.
До того ж Німеччина, як один із ключових європейських союзників, оголосила про будівництво оборонної інфраструктури у Польщі та розгортання додаткових підрозділів у Литві. Мета, як зазначають у Берліні, – стримування потенційної агресії та гарантування безпеки союзників.
Окрему увагу НАТО приділяє північному напрямку. Зокрема, міністр оборони Бельгії Тео Франкен публічно заявив про необхідність запуску спеціальної операції Альянсу в Арктиці, наголосивши, що активність Росії у регіоні є стратегічним викликом для безпеки НАТО.
Паралельно з діями НАТО власну оборонну архітектуру посилює ЄС. Єврокомісія працює над усуненням бюрократичних бар’єрів, котрі заважають швидкому перекиданню військ і техніки між країнами ЄС.
Ключовим політичним рамковим документом стала ініціатива Readiness 2030, що передбачає масштабні інвестиції в оборонні спроможності держав-членів. У Брюсселі відкрито говорять про необхідність мобілізації сотень мільярдів євро на тлі зростання загроз у Східній Європі.
Водночас ЄС уже відіграє безпосередню роль у війні без формального вступу в неї, через Місію військової допомоги Україні. Загалом же у європейських столицях не приховують: стабільна й захищена Україна розглядається як буфер і водночас як ключовий елемент безпеки самого ЄС. Проте йдеться не лише про політичні декларації: обговорюється комплекс заходів з формування міжнародних сил для моніторингу режиму припинення вогню, довгострокового посилення українських оборонних спроможностей, а також створення механізму, котрий має стримати Росію від нових актів агресії.
Ірина Носальська -
ЗСУ зірвали спробу росіян форсувати Сіверський Донець
Російські окупанти застосовують тактику малих груп для інфільтрації у село Дронівка Сіверської міської громади Бахмутського району Донецької області. Загарбники також намагається обійти українські позиції, використовуючи дорогу Сіверськ-Закітне. Про це повідомила 81 окрема аеромобільної Слобожанської бригади (81 ОАемБр) на своєму Telegram-каналі в понеділок, 5 грудня.
“Також помітна активізація ворога з боку населеного пункту Ямпіль – в більшості це марні спроби переправити живу силу на моторизованих гумових човнах через річку Сіверський Донець та закріпитись на прибережній території.
Окрім цього, ворог намагається підтягувати артилерію та розгортати пункти дислокації пілотів поблизу північно-східної околиці населеного пункту Дронівка та у Серебрянському лісництві”, – йдеться в повідомленні.
Основна мета росіян – взяти під контроль прибережну частину Сіверського Донця та села Дронівка, Платонівка, Закітне, щоб стягувати ресурси, розгортати позиції артилерії та БПЛА і контролювати логістичне забезпечення.
“Підрозділам 81 бригади вдається вчасно виявляти ворога та наносити миттєвого ураження як по живій силі противника, так і по статичних цілях. Такі злагоджені дії дозволяють зупинити просування росіян у напрямку селища Дронівка та інших населених пунктів, які знаходяться у смузі відповідальності”, – розповіли у 81 ОАемБр.
Військові зазначили, що загальна обстановка у районі їх відповідальності залишається напруженою. -
Війна чи мир: що планують у Путіна на 2026 рік
Готуються до нових “зустрічей” Після того, як Кремль пообіцяв відповісти Києву на нібито “атаку” на резиденцію Путіна у Валдаї, РФ у 2026 році за наказом російського диктатора має намір розширити буферну зону на північному сході України – у Сумській та Харківській областях, що межують з Росією.
Про це заявив начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов. За його словами, повідомляє Reuters, він проінспектував угруповання військ “Північ”, яке було сформовано на початку 2024 року і діє на вказаному напрямку. Його завдання – створення буферної зони вздовж кордону та витіснення українських сил углиб української території для подальшого наступу.
Видання нагадало, що Путін неодноразово зображував буферну зону як спосіб відсунути українські сили та озброєння далі від кордону Росії, посилаючись на обстріли через кордон та атаки безпілотників на такі регіони, як Бєлгород та Курськ.
Аналітики зазначають, що на тлі активізації переговорів про мирний план Путін почав частіше зустрічатися з військовим керівництвом – схоже, російський правитель шукає способи посилити позиції, які допоможуть вплинути на президента США Дональда Трампа.
Отже, РФ таки продовжуватиме війну. Про це свідчить і той факт, що 29 грудня минулого року Герасимов повідомляв, що Росія вирішила продовжувати наступ у Донецькій та Запорізькій областях, і після захоплення Покровська та Мирнограда армія РФ не збирається зупинятися.
Водночас українські військові констатують, що у Харківській, Луганській та Сумській областях інтенсивність бойових дій незначно сповільнилася, однак ворог постійно проводить перегрупування, щоб підготуватися до подальшого наступу. “Щодо ситуації на фронті, можу говорити за нашу зону відповідальності – Харківщина, Луганщина та Сумщина, противник ближче до алкогольного тріпу з деякими нюансами. Зараз бачимо не такі інтенсивні атаки, як були, наприклад, кілька тижнів тому. Відбуваються постійні перегрупування, постійні намагання інфільтрації, вони підтягуються, скоріш за все, російські окупанти готуються”, – зазначив начальник управління комунікацій Угруповання об’єднаних сил підполковник Віктор Трегубов в ефірі “Еспресо”. За його словами, армія РФ намагається створити собі умови для проведення наступу вже у січні. Але це не означає, що ми не готові діти їй відсіч. “Я зараз перебуваю у Харкові, не так далеко від мене стався вибух. Ми бачимо, що росіяни аж ніяк не сидять тихо. Але станом на зараз інтенсивність бойових дій трішки сповільнилася, що явно пов’язано з підготовкою до нових “зустрічей” у новому році”, – наголосив військовий. Вимагають капітуляції Про те, що російське керівництво розраховує на ведення бойових дій в Україні і 2026 року заявив у соцмережах і керівник Центру протидії дезінформації (ЦПД) при РНБО Андрій Коваленко. “Росіяни наразі взагалі не демонструють жодного бажання завершувати війну. Їхня пропаганда просуває наратив війни до “капітуляції України”, ВПК нарощує виробництво, армія продовжує активні спроби наступати на фронті. Не виключено, що мета РФ – максимально затягувати час”,- повідомив він. За словами Коваленка, російський диктатор фактично озвучив, що має намір продовжувати війну 2026-го. “Вірю, що одного дня на Заході остаточно ухвалять рішення демонтажу режиму Путіна шляхом воєнної поразки Росії, бо це буде єдиним способом зупинити агресію не лише щодо України, а й усього західного світу”,- вважає керівник ЦПД. Що ж до підготовки до мирних переговорів, то Путін уже погрожував: якщо Україна та її “закордонні покровителі” відмовляться від розмови, Москва досягне своїх цілей воєнним шляхом. Та й речник Кремля Дмитро Пєсков цинічно заявив про бажання РФ “зупинити війну”, але лише через досягнення загарбницьких цілей і забезпечення власних інтересів РФ. Тобто, для них мир – це фактично капітуляція України. Армія Сталіна була ефективнішою Тим часом повномасштабна війна затягується. Для її завершення не вистачило ні трьох днів, як з самого початку планували росіяни, ні навіть трьох років. А 12 січня тривалість цієї війни буде вже 1418 днів – саме стільки продовжувалася Велика Вітчизняна війна (Східний фронт Другої світової війни).
Для Путіна перемога СРСР над армією Нацистської Німеччини стала наріжним каменем національної ідеології, тому низька ефективність російської армії нині є неприємним нагадуванням того, що його військова машина не так добре налагоджена, як йому доповідають військові чиновники. Саме тому він усіма силами намагатиметься не показувати слабкість.
Про це пише The Times.
Видання нагадало, що за 1418 днів солдати Сталіна пройшли від Волги до Берліна, армія Путіна за такий самий час усе ще застрягла в Покровську, просунувшись приблизно на 50 км від початку повномасштабної війни проти України в лютому 2022 року.
Автор статті підкреслив, що поки що немає жодних ознак того, що величезні втрати російської армії за такого скромного прогресу, або зростаючі економічні труднощі РФ змусять Путіна піти на компроміс щодо своєї кінцевої мети – повернути Київ в орбіту впливу Москви.
І це, незважаючи на те, що, за даними Генштабу ЗСУ загальні бойові втрати росіян від початку повномасштабного вторгнення в Україну становлять:
– особовий склад – близько 1 211 530 осіб;
– танки – 11 499;
– бойові броньовані машини (ББМ) – 23 855;
– артсистеми – 35 756;
– реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) – 1 590;
– засоби протиповітряної оборони – 1 268;
– літаки – 434;
– гелікоптери – 347;
– безпілотники оперативно-тактичного рівня – 99 860;
– крилаті ракети – 4 137;
– кораблі/катери – 28;
– підводні човни – 2;
– автомобільна техніка та цистерни з паливом – 72 776;
– спецтехніка – 4 035.
А як повідомило оперативне командування “Південь”, ціна одного масованого удару Росії по Україні, зокрема, 7 грудня 2025-го, сягнула 361 млн доларів. Це сума, яку Кремль спалює за кілька годин, аби зруйнувати чергові цивільні об’єкти й залякати населення. Але ці ж гроші могли б змінити життя мільйонів росіян – якби влада справді дбала про них.
Вночі 7 грудня загарбники вдарили по мирних містах і селах України:
– 653 дронами, приблизна вартість яких становить 15,5 млн доларів;
– 3 “Кинджалами” вартістю 36 млн доларів;
– 34 крилатими ракетами на 254 млн доларів;
– 14 “Іскандерами-М” – 56 млн доларів.
Разом – близько 361 млн доларів, за які Росія могла б забезпечити питною водою десятки тисяч росіян – збудувати до 120 водоочисних станцій; замінити 1 тис. км тепломереж, які щороку рвуться взимку; дати нове житло 15 тис. родин, що живуть в аварійних будинках; побудувати 6 районних лікарень і закупити критичне обладнання; звести понад 100 шкіл та садків у селах, де діти досі навчаються в занедбаних приміщеннях. “Росія вкотре доводить: вона готова витрачати сотні мільйонів на ракети, але не готова інвестувати хоча б копійку у власних людей. 361 млн доларів – вибір між життям і смертю, між розвитком і деградацією”, – підсумували українські військові. Усього впродовж 2025 року російські війська атакували територію України понад 60 тис. керованих авіабомб, близько 2,4 тис. ракет різних типів і десятками тисяч ударних дронів, витративши на це величезні кошти.
Галина Гірак -
У ЗСУ повідомили, де ворог готує наступ у січні
У Сумській, Луганській і Харківській областях зафіксоване зниження активності атак у порівнянні з минулими тижнями. Але аналіз дій противника вказує на те, що підготовка до наступальних операцій у січні триває. Про це 2 січня в ефірі Еспресо розповів начальник управління комунікацій Угруповання об’єднаних сил, підполковник Віктор Трегубов.
“Щодо ситуації на фронті, можу говорити за нашу зону відповідальності – Харківщина, Луганщина та Сумщина, противник ближче до “алкогольного тріпу” з деякими “нюансами”. Зараз бачимо не такі інтенсивні атаки, як були, наприклад, кілька тижнів тому. Відбуваються постійні перегрупування, постійні намагання інфільтрації, вони підтягуються, скоріш за все, російські окупанти готуються”, – прокоментував начальник управління комунікацій Угруповання об’єднаних сил.
Перегрупування та спроби росіян проникати вглиб територій наразі фіксуються постійно. Це, найімовірніше, говорить про те, що противник вибудовує умови для подальших атак уже цього місяця.
Водночас, як зазначає Трегубов, зниження інтенсивності бойових дій у регіонах не варто сприймати як припинення активності з боку російських військ. Атаки на цивільні об’єкти тривають, зауважив військовий. Зокрема, він пригадав ракетний обстріл Харкова 2 січня, який привів до влучання у житловий будинок і спричинив жертви та численних постраждалих серед цивільного населення.
Трегубов наголосив, що хоча зараз активність бойових дій трохи знизилася, росіяни не припиняють свої агресивні дії.
“Ми бачимо, що росіяни аж ніяк не сидять тихо. Але станом на зараз інтенсивність бойових дій трішки сповільнилася, що явно пов’язано з підготовкою до нових “зустрічей” у новому році”, – наголосив підполковник.
Раніше повідомлялося, що російські війська із допомогою авіації намагаються просунутися в районі Гуляйполя, а також у напрямках Добропілля та Зеленого на Гуляйпільському відтинку фронту.
ЦПД: Росія планує затягувати війну щонайменше до весни
-
УВ Схід: Сили оборони блокують росіян в Покровську
Українські війська в районі Покровська Донецької області відбивають російські штурми, стримують наступ ворога в центрі міста. Вони також проводять пошуково-штурмові дії з метою винищення груп російських окупантів. Про це повідомило Угруповання військ Схід.
Українські війська й надалі контролюють північну частину міста. В центрі блокуються спроби російських окупантів просуватися в місті; активно ведуться пошуково-штурмові дії та ліквідація росіян, які намагаються накопичуватися в міській забудові.
В Мирнограді попри ускладнену логістику Сили оборони тримають позиції та винищують росіян на підступах до міста. Для посилення угруповання ЗСУ в місті туди перекинули додаткові сили та засоби, вживаються заходи з розширення логістичних коридорів.
Росіяни зазнають неймовірних втрат під час спроби прорвати оборону ЗСУ. В тому числі винищується піхота та техніка ворога.
“В цілому, у зоні відповідальності УВ Схід протягом доби противник продовжує зазнавати найбільших втрат – 299 окупантів за минулу добу. Також знищено 1166 БпЛА різних типів та 112 одиниць іншого озброєння і техніки, зокрема, два танки”, – сказано у повідомленні.
Окремо українські війська влаштували різанину російських “дроноводів”.
“Сили оборони зосереджуються не лише на ліквідації ворожої піхоти, а й операторів дронів. За добу уражено 62 розрахунки російських БпАК”, – додали в командуванні. -
Російські військові спіткнулися через помилку генералів – чого чекати далі
Путін прорахувався У американському Інституті вивчення війни (ISW) заявили, що стратегічні прорахунки Генштабу РФ блокують можливість швидкого наступу.
У висновках аналітиків йдеться про те, що російське військове керівництво припустилося критичної помилки у плануванні, що позбавило армію окупантів здатності до стрімкого просування. Навіть попри інтенсивне залучення нових мобілізованих, темпи ліквідації російських військових на фронті настільки критичні, що агресор не в змозі створити повноцінні стратегічні запаси особових сил.
Окрім того, внутрішня реструктуризація збройних сил РФ призвела до того, що вони втратили потенціал для здійснення глибоких проривів оборони.
На думку експертів, нинішні обсяги мобілізації добровольців у Росії ледве дозволяють компенсувати поточні бойові втрати. Тому ворог позбавлений можливості зосереджувати потужні ударні групи на окремих напрямках без вилучення резервів з інших позицій. Така тактика, як зазначають в ISW, неминуче призведе до деградації оборонних спроможностей на різних гарячих точках фронту. А це створює сприятливі умови для успішних контрнаступальних дій українських Сил оборони. “Дефіцит наявної військової сили Росії, на відміну від її загальної чисельної переваги в населенні, є серйозним обмеженням для російських операцій і, ймовірно, залишатимуться такими в наступному році. Таким чином, російські війська навряд чи кардинально змінять темпи та масштаби російського просування вздовж лінії фронту у 2026 році, якщо підтримка України продовжуватиметься на нинішньому рівні”, – зазначають аналітики. Водночас у звіті ISW було спростовано нещодавні твердження російського диктатора Путіна та представників вищого військового командування РФ про те, що загарбники нібито демонструють успіхи по всій протяжності фронту. Аналітики також скептично ставляться до пропагандистських натяків Кремля на ймовірне прискорення наступальних операцій у найближчому майбутньому.
Експерти вказують на те, що РФ змушена буде дотримуватися нинішньої інтенсивності боїв не лише через дефіцит живої сили, а й через те, що російський Генштаб фактично перелаштував військову машину під затяжне позиційне протистояння, відмовившись від маневрених методів війни. “Російські війська наразі не можуть вести маневрену війну в масштабах, необхідних для швидкого просування на оперативному рівні. Російські війська наразі не в змозі вирішити жодного з факторів, що ускладнюють їхню здатність проводити швидке просування, або значно збільшити поточні темпи просування”, – резюмує ISW. Попри це, як повідомили російські ЗМІ, Путін заявив, що Росія “у будь-якому випадку” захопить Донбас, а також південні та східні області України.
Він цинічно заявив, що Москва нібито пропонувала Україні вивести війська з Донбасу та не розпочинати військових дій, але “Київ обрав воювати”. “Росія в будь-якому випадку звільнить Донбас і Новоросію (південні та східні області України – ред.) військовим або іншим шляхом”, – запевнив господар Кремля. До слова, за оцінками аналітиків ISW, захоплення всього Донбасу може зайняти у окупантів кілька років – орієнтовно до 2027-2028 року, якщо поточні темпи наступу збережуться, що вимагатиме величезних людських та матеріальних ресурсів. Попри те, що Росія намагається посилити тиск, її військові можливості обмежені, і це не гарантує швидкого захоплення решти території Донбасу, враховуючи опір України та можливу підтримку із Заходу. Коли вичерпається ресурс ворога Наші військові теж дають свої прогнози. Зокрема, командир полку “Ахіллес” Юрій Федоренко в ефірі “Фабрики новин” висловив думку про те, що передумови для справжніх переговорів з’являться не раніше 2027 року. Тому ключовим завданням для України є збереження стійкості протягом усього 2026 року, оскільки саме до початку 2027-го наступальний ресурс РФ може вичерпатися. А фундамент для майбутньої дипломатії закладається безпосередньо на полі бою. “У грудні, з високою долею імовірності, ми знищимо більше окупантів на полі бою, ніж Російська Федерація змогла призвати в грудні. А що це значить? Це значить, що противник втратив більше, ніж зміг поставити у свої війська. Не відбувалася повноцінна заміна необхідних втрат і нарощування потенціалу щодо можливості вести подальші активні наступальні дії”, – наголосив Федоренко. За його словами, неспроможність агресора оперативно поповнювати втрати змушує його перекидати сили з одних ділянок фронту на інші. Але через це будуть послаблені інші напрямки. “Я вважаю, що це великий здобуток українського війська”, – зазначив Федоренко. Він додав, що, окрім виснаження живої сили окупантів, стратегія України полягає у “висушуванні” воєнного потенціалу РФ шляхом точкових ударів по тиловій інфраструктурі – нафтобазах, складах бойових комплектів та оборонних підприємствах.
Федоренко переконаний, що дипломатичний шлях стане можливим лише тоді, коли Україна збереже міцну оборону, а Росія остаточно втратить здатність до штурмів. Це дозволить Києву диктувати вигідні умови. “Я вважаю за вигідні умови, по-перше, повне збереження української державності. По-друге, можливість повернути наші території. Ми не визнаємо території, які перебувають в окупації за Російською Федерацією, і залишаємо за собою право, з плином часу, політико-дипломатичним, а можливо іншим шляхом, ці території повернути. Також ми наполягаємо на тому, що світ не визнає окуповані території як частину Російської Федерації”, – сказав Федоренко. Також він наголосив на праві України самостійно визначати чисельність армії, обирати безпекові альянси (зокрема й НАТО) та отримувати гарантії фінансової допомоги для відновлення. Оскільки зараз ознак завершення бойових дій немає, то критично важливою залишається внутрішня єдність українців. “2026-й рік ми зможемо витримати. Я ніколи не прогнозував з приводу того, коли може завершитися російського-українська війна. Але скажу так, що за моїм переконанням – кінець 2026-початок 2027 року, у випадку, якщо Україна покаже високий рівень стійкості. Або не відбудеться чогось іншого (наприклад, смерть Путіна). Тоді війна може завершитися швидше”, – пояснив Федоренко. Підсумовуючи, він зазначив, що через економічні проблеми та труднощі з мобілізацією в РФ, 2026 рік стане останнім періодом її повномасштабної наступальної активності. Далі Росія цю можливість втратить. У випадку, якщо Україна вистоїть, тоді буде підґрунтя, яке дасть можливості нам врегулювати ситуацію політико-дипломатичним шляхом, і закласти у фундамент подальшої безпеки України міцний ґрунт, а не те, що нам зараз пропонують.
Водночас голова ГУР Міноборони Кирило Буданов заявив, що у лютому 2026-го з низки причин може відкритися вікно можливостей для досягнення мирної угоди. “Розрахунково це найбільш сприятливий період як для Росії, так і для України, щоб чогось досягти. Це пов’язано і з військовою активністю, і з опалювальним сезоном, і так далі. Дуже багато всього. Я просто вам як висновок вже даю”, – зазначив він в інтерв’ю Суспільному. Галина Гірак -
Дронівка перебуває під контролем України – ЗСУ
У селі Дронівка на Донеччині українські війська тримають контроль, але російські окупанти намагаються атакувати його з двох напрямків. Незважаючи на це, ворог не зміг захопити населений пункт. Інформація про захоплення села раніше з’явилася в мережі, але була спростована. Аналітичний проєкт також повідомив про просування російських військ у Донецькій та Запорізькій областях, включаючи район Дронівки.
-
Росіяни активізувалися під Грабовським на Сумщині – ЗСУ
У Сумській області України під селищем Грабовське активізувалися росіяни з метою розширення зони, яку вони контролюють. Речник Угруповання Об’єднаних сил Віктор Трегубов повідомив, що нині у Грабовському перебуває близько ста російських окупантів. Вони намагаються розширити зону контролю навколо селища, особливо на північ від нього. Раніше село Грабовське перейшло під контроль російських військових, які зненацька вивезли звідти 52 місцевих жителів. Збройні сили України описали ситуацію в Грабовському як напружену.
-
Прорив чи провокація: що відбувається у прикордонні Сумщини
Завели в церкву і кількох убили Російська піхота 20 грудня зненацька зайшла до прикордонного села Грабовського Сумської області і протягом кількох годин вивезла звідти 52 місцевих жителів, переважно похилого віку, які не хотіли свого часу евакуюватися і написали навіть стосовно цього письмову відмову.
Про це в ефірі Ранок.LIVE повідомив начальник управління комунікацій Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов.
За його словами, більшість населення цього села була евакуйована задовго до цих подій на підконтрольну Україні територію.А тих, хто залишився, окупанти спершу завели в приміщення місцевої церкви, а потім звідти їх повезли на територію РФ.
Трегубов вважає, що зарано говорити про те, що не всі ці понад 50 осіб мали якісь проросійські погляди і тому пішли до РФ, або, що когось з проукраїнськими поглядами вели під дулом автомата. Адже для таких висновків треба було б проводити слідчі дії.
Деякі деталі того, що відбулося, пояснив і депутат Сумської районної ради Володимир Біцак в ефірі “Київ 24”.
За його словами, викрадених людей у селі Грабовське могли відвезти у Бєлгород. “Моїх знайомих матір вивезли туди, зв’язку з нею немає, скільки не намагалися зв’язатися з нею. Наскільки мені відомо, вони їх перевезли у місто Бєлгород і тримають у невідомому поки що місці. Це, дійсно, такий акт міжнародного терору”, – сказав депутат. Він також повідомив, що за непідтвердженими даними, кількох осіб, які відмовлялися виїжджати на територію РФ, окупанти нібито вбили.
Події у Грабовському, за його словами, вплинули на багатьох мешканців небезпечних районів: там значно зросла кількість охочих евакуюватися. “У нас такі люди, що поки півень не клюне – вони нічого не роблять. Тепер охочих багато. Але тепер люди, які вивозять їх, більше наражаються на небезпеку. Тому так, заявок дійсно значно більше, працюють майже цілодобово”, – підсумував Біцак. У свою чергу президент Володимир Зеленський під час виступу з нагоди Дня працівників дипломатичної служби пояснив, що Грабовське частково розділене державним кордоном. Там залишалося 52 цивільні людини, громадяни України, які не евакуйовувались, як з ними не говорили. І це тривало довгий час, навіть не місяці.
Президент не вдався до характеристик цих людей, але сказав, що є розуміння, що ті люди не хотіли з різних причин евакуюватися. “Різні люди. Десь 17-18 людей були призовного віку. Інші люди – це жінки й діти. Здивований, що там були діти. Здивований, що батьки так відносяться до своїх дітей”, – додав Зеленський. Він зазначив, що ці громадяни мали якийсь діалог або відносини з людьми з Росії. “Люди живуть так довгі роки. Я думаю, що вони просто не очікували, що “руські” військові зайдуть і заберуть їх в полон”, – сказав Зеленський. Він також додав, що і 13 українських військових потрапили також в російський полон. Але обставини цього поки невідомі. Але наші війська могли знищити там ворога – і артилерією, і дронами. Просто не стали цього робити, тому що там були цивільні. Не хотіли їх вбивати. Але, на переконання Зеленського, наші позиції у тому селі будуть відновлені. Провокація для ЗМІ Вивезення росіянами цивільних із Грабовського в Сумській області не схоже на підготовлений прорив, а більше нагадує провокацію, можливо, з медійною метою. Про це заявив начальник управління комунікацій Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов в ефірі каналу Київ24.
Він сказав, що це не схоже на якусь спробу серйозно розвинути наступ і створити ще окремий тиск. Так, безумовно, там і поблизу є окремі боєзіткнення, але станом на зараз це не виглядає як якийсь повномасштабний наступ. Це виглядає більш як якась одиночна провокація.
За словами Трегубова, Силам оборони потрібно тримати весь кордон на контролі за допомогою БПЛА, а також оперативно реагувати, в тому числі й піхотою, на спроби такого перетину і мати відповідні групи, які будуть цим займатися.
Він наголосив, що основна проблема в тому, що люди відмовляються евакуюватись, і це ускладнює роботу ЗСУ на прифронтових територіях. “Справжню проблему це становить у тих випадках, коли там ще залишається місцеве населення і коли виникають такі ситуації, як у Грабовському. Ми намагаємось усіх евакуювати, але це ж неможливо робити примусово. Якщо людина принципово письмово відмовляється від евакуації, каже “ні, я звідси не піду”, то тут ми, на жаль, безсилі. А потім виникають такі ситуації. Ось це головна проблема станом на зараз”,- пояснив Трегубов. За його словами, те, що одна чи кілька груп росіян можуть заїхати чи зайти на кілометр, – “абсолютно зрозуміло”, але питання в тому, що по них має почати прилітати одразу в той же момент, коли вони це роблять.
Те, що росіяни зайшли у прикордонне село на Сумщині та викрали цивільних, навряд чи зроблено для того, щоб особовий склад армії окупантів закріпився на цих територіях. Річ у тім, що на стратегічних напрямках Росії немає чим похвалитися, тому вона вдається до таких провокацій.
Про це сказав голова Ради резервістів Сухопутних військ Збройних сил України Іван Тимочко в ефірі “24 Каналу”.
За його словами, їхньою метою було зробити інформаційний привід, створити відчуття тотальної небезпеки та загроз. Щоб у українців склалося враження, що по всій лінії фронту росіяни будуть атакувати. А наше завдання – не давати противнику робити інформаційних приводів навіть там, де він реально неспроможний атакувати, де в нього немає концентрованих сил для якихось тактично-оперативних атак.
Він додав, що це може бути як вплив на українське суспільство, так і тиск на тлі підготовки до “мирних переговорів”.
Тимочко також вважає, що ворог буде проводити такі чи аналогічні дії й на інших напрямках. Адже ситуація в Грабовському доволі сильно зрезонувала. Тим паче, що на напрямках, які противник розглядав як стратегічні, реально похвалитися немає чим. Доказів не виявлено Експерти переважно схиляються до тієї думки, що говорити про те, що в місці “прориву” можливий новий великий наступ, – велике перебільшення.
В Інституті вивчення війни (ISW) звернули увагу на те, що Російські війська не створили умов для початку нового наступу через міжнародний кордон на півночі України в Сумській і Харківській областях, і поки що немає жодних доказів того, що армія РФ готується або здатна провести значний наступ на цій ділянці фронту.
В ISW не виявили жодних доказів, які б свідчили про те, що російські війська провели великомасштабну передислокацію сил у зону відповідальності Північного угруповання сил або поблизу північного міжнародного кордону України, яка могла б підтримати цілеспрямовану наступальну операцію.
Вони також наголосили на тому, що найближчими днями і тижнями російські війська, можливо, спробують провести подальші транскордонні атаки, щоб вплинути на поточні мирні переговори. Основна мета цих атак полягатиме в досягненні інформаційного ефекту, а не в захопленні території в рамках ширшого наступу.
Однак військовий аналітик Ігаль Левін, посилаючись на дані аналітиків відкритих джерел (OSINT), вважає, що російські удари по транспортній інфраструктурі в Сумській області разом із захопленням села Грабовське можуть вказувати на плани російського командування провести велику військову операцію в цьому регіоні і відтіснити ЗСУ від кордону.
Він зазначив, що російські удари по українській залізниці чомусь явно сконцентровані на північних областях України: за останні чотири місяці було завдано 64 удари по залізничній інфраструктурі між Києвом і Сумами, а також між Сумами і Харковом.
На думку Левіна, це явно вказує на підготовку до виснаження українських логістичних можливостей у північних областях і сковування українських військ, що прикривають кордон. За цим потенційно можуть послідувати російські удари і операції на прикордонні.
Галина Гірак