“Чудовий” контакт 15 серпня президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп повідомив у соцмережі Truth Social, що спілкувався телефоном із самопроголошеним главою Білорусі Олександром Лукашенком. Сторони нібито обговорили зустріч американського та російського лідерів на Алясці, а також звільнення політув’язнених, котрих утримує білоруська влада. “Я мав чудову розмову з шановним президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Метою дзвінка було подякувати йому за звільнення 16 в’язнів. Ми також обговорюємо звільнення ще 1300 в’язнів”, – поділився Трамп. Як розповів президент США, окрім цього вони зачепили й багато інших тем – зокрема, візит Путіна на Аляску, де на той момент планувалася двостороння зустріч.
Та пресслужба Лукашенка поспішила роздзвонити про цю розмову ще раніше: там заявили, що лідер Білорусі запросив Трампа із сім’єю до Мінська. На що очільник Білого дому нібито погодився.
Втім і сам Трамп прозоро натякав на щось подібне, зауваживши, що “з нетерпінням” чекає на зустріч із президентом Лукашенком у майбутньому.
До речі, останнім часом досвідчений політик Лукашенко демонструє певний дрейф у бік США: 2 липня він справді помилував ще 16 людей, засуджених у Білорусі у тому числі за “екстремістськими” статтями.
Водночас і Штати проявляють своє зацікавлення Білоруссю не вперше: варто нагадати, що зовсім нещодавно, а саме наприкінці червня поточного року спецпредставник президента США з питань України Кіт Келлог відвідував Білорусь і зустрічався з Лукашенком. За словами Келлога, під час цього візиту відбулося обговорення війни Росії проти України та зусиль Трампа для її припинення. Геополітичний інтерес Та постає питання, навіщо Трамп перший подзвонив Лукашенку? Хіба це для нього не замілкий, негідний рівень?
За словами політичного аналтика Ігаря Тишкевича, зумовили цей дзвінок чотири основні фактори.
Перший з них – умовно “стратегічний” – протистояння з КНР, адже свій вплив у Республіці Білорусь Китай постійно зміцнює. “Більше того, саме Пекін сприймається як реальна альтернатива російському впливу. Фактично у Білорусі може повторитися кейс Узбекистану”, – припустив експерт. При цьому додавши, що новий посол Піднебесної у Білорусі якраз є представник команди, котра діставала Узбекистан “з кишені Путіна”. Й для США форпост Китаю у Східній Європі, котрим стає Білорусь – це прецедент небезпечний, продовжив він.
Однак тактика тиску тут безглузда. Тому, за словами експерта, Сполучені Штати мають два варіанти стримування Китаю у третіх країнах: якщо у США там домінуючий вплив, то з місцевим керівництвом говорить “злий дядечко Сем”, котрий наполегливо рекомендує не допускати китайської присутності. Але якщо присутність вже наявна, тоді з’являється “добрий дядечко” і пропонує альтернативи.
До того ж, продовжує Тишкевич, важливе й визначення місця Білорусі після закінчення війни в Україні. При цьому для США та для КНР важливо, аби РФ не отримала можливості підтвердити свої амбіції на статус глобальної супердержави – третього полюсу нового світопорядку – але при цьому зберіглася як сильна регіональна держава.
“Варіант “заплатити Путіну Білоруссю” за якісь послуги чи поступки за такого підходу не надто виправданий. Про це відкрито писала низка аналітиків у США (близьких до республіканців). Відповідно, є сенс (на їхню думку) обережно розширити поле маневру для офіційного Мінська і спробувати зменшити вплив РФ. При цьому питання “демократії” не ставляться на чільне місце. Такий підхід США використовували із Азербайджаном, країнами Центральної Азії. Можливо, вирішили спробувати й у Білорусі. Це також пояснює історію контактів”, – вважає Тишкевич. Чому саме зараз? Це, за його словами, частково пояснює причини дзвінка як сигналу, що у разі домовленостей щодо України тренд на діалог збережеться.
Ще однією причиною аналітик називає… шантаж, до котрого Лукашенко, як “рот Путіна”, за останні півтора роки часто вдавався для артикуляції потрібних тому заяв та наративів. “Це може бути як загрозою, так і пропозицією. Лукашенко озвучив – росіяни подивилися на реакцію. І справді було кілька моментів, коли після озвучених тез контакт відбувався з Мінськом і потім з Москвою. У такому разі питання найімовірніше стосувалося військової сфери, ймовірності розміщення російської зброї, позиціонування Білорусі в майбутньому”, – констатував Тишкевич. Так, це може пояснити сам факт дзвінка, але все-таки не пояснює, чому він відбувся напередодні аляскінського саміту. А тут є політичний й економічний, бізнесовий аспекти.
По-перше, в адміністрації Трампа немає експертів, котрі б розбиралися в намірах і методах російського керівництва, тому на зустріч із Путіним на Алясці він їхав непідготовленим. Причиною стало те, що раніше Трамп радикально очистив свою команду від експертів із зовнішньої політики (до речі, привіт ексголові DOGE Ілон Маску) та замінив їх на лояльних до себе людей, пише Financial Times.
У результаті Трамп фактично не має нині Ради нацбезпеки, що готувала би важливі саміти за його участю, координуючи збір інформації з різних відомств. Стандартний зовнішній політичний процес, котрий контролювала РНБ, значною мірою зруйнований – сказав FT високопосадовець, знайомий із цим питанням. Роль радника з нацбезпеки тимчасово виконує держсекретар Марко Рубіо, а кандидатуру заступника держсекретаря з європейських питань Сенат досі не затвердив.
Тобто, у найближчому оточенні Трампа просто немає фахівців з “російського питаня”, а експертиза йому – вкрай потрібна.
Але це, на думку Тишкевича, далеко не головне, бо головна мета Трампа – це бізнес на політиці. Він нагадує, що одним із треків премовника Путіна Кіріла Дмитрієва була пропозиція для США розпочати спільну торгівлю газом із країнами Європи. Суть її – розблокувати постачання газу трубопроводами, а для цього необхідне заморожування війни в Україні.
Звичайно, є два сумнівні шляхи: українська ГТС (що вочевидь неможливо) та підсанкційні Північні потоки. Але існує один актив, котрий не є під санкціями – це газопровід Ямал-Європа, де прокачування газу зупинив сам Газпром у 2019 році, в період “тиску на Лукашенка” з боку Москви.
Ця труба повністю у власності російського монополіста, й створити на базі цієї транзитної потужності СП – не проблема, що дає можливість прокачування 33 млрд. кубів газу європейським покупцям, повідомив експерт. “Ось ця тема цілком можливо могла стати причиною дзвінка… Адже якщо домовляються, Лукашенко теж має діяти швидко не створювати проблем для бізнесу. Маючи свій маленький політичний та економічний гешефт”, – зауважив Тишкевич. Загалом же, за його словами, дзвінок Трампа принаймні частково легітимізує Лукашенко.
Ірина Носальська
