Позначка: Будівництво

Було тимчасовим житло – стало аварійним Раніше цей застарілий фонд планували зносити, а на його місці зводити новобудови. Зараз стратегія змінилася – вони підлягатимуть реновації.
Під реновацією мають на увазі вдосконалення наявної споруди, комплексу будівель, цілих районів. Одна з головних особливостей цього процесу полягає в тому, що об’єкти після такої трансформації залишають свою колишню функцію й іноді отримують додаткові. Наприклад, це може бути поліпшення житлових умов за рахунок добудови, а також зміни технічних характеристик самих споруд.
Реновацію хрущовок планують проводити в рамках післявоєнної комплексної відбудови.
Свого часу такі будинки зводили як тимчасове житло. Але термін служби їх давно вичерпано.
Вирішення питання застарілого житлового фонду порушувалось неодноразово, адже будівлі, зведені за радянськими нормами, більше не відповідають сучасним вимогам безпеки, енергоефективності та комфорту. “Проєктувалися хрущовки як тимчасове житло, але зараз більшості з них уже 60–70 років, тобто термін експлуатації вичерпано. Бетон і арматура втрачають міцність, стики між панелями розгерметизовуються, опорні конструкції не витримують навантажень. Є ризики тріщин, просідання, аварійного стану”,- зауважила народний депутат, голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк в інтервʼю виданню Мінфін. За її словами, варіанти вирішення проблеми таких будинків почали обговорювати ще у 2006 році, і тоді вже йшлося не про знесення п’ятиповерхівок такого формату, оскільки це дуже дорого, а про їхню реновацію. Зараз це ще більш актуальна історія, оскільки наслідком повномасштабного вторгнення стало руйнування десятків мільйонів квадратних метрів житла. “Чи вирішить житлове питання українців знесення хрущовок? Звісно, ні. Натомість реновація застарілого житлового фонду – реальніша історія. Особливо з урахуванням наявного фінансування для таких проєктів – будувати з нуля дорожче”,- пояснила народний депутат. Вона розповіла, що ще у вересні 2022 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт № 6458 про комплексну реконструкцію: модернізація будинків у межах кварталів, оновлення інженерної та соціальної інфраструктури, а знесення з новим будівництвом – лише коли інші способи неможливі за результатами техобстеження, енергоаудиту й Техніко-економічного обґрунтування (ТЕО).
Депутаттакож нагадала поширений міф про “силове виселення” мешканців хрущовок на час робіт з оновлення, який не відповідає дійсності. Адже міжнародна практика передбачає згоду більшості мешканців для цього – від 75% і більше. Крім того, європейський досвід показує, що знесення часто економічно програє через витрати на демонтаж і утилізацію відходів. Натомість переважають термомодернізація, перепланування, надбудова поверхів, оновлення фасадів. І старі аварійні будинки змінюються до невпізнанності. “Щодо строків: після першого читання документ отримав багато правок і суттєво доопрацьовується. Велика війна змінює вихідні дані, тому фінальна редакція має врахувати нові виклики, інакше закон не буде ефективним”, – підсумувала Шуляк. Замість сірої депресивності – яскравість У Європі теж оновлюють старий житловий сектор. У Німеччині проблему застарілого житла вирішили за рахунок програм державного кредитування під невеликі відсотки. Такі позики надавали лише за умови, що реконструкція включатиме енергоефективні заходи. Певну частку фінансування забезпечували й муніципалітети.
Протягом 20 років німцям вдалося реконструювати понад 90 тисяч старих будинків. І лише деякі з них, що вже не витримували критики, розбирали, суцільні панелі з них дробили і використовували для будівництва доріг.
П’ятиповерхові “хрущовки” у Східній Німеччині часто перетворюють на 3-4-поверхові будівлі з великими терасами та привабливою архітектурою.
При реновації застарілого житла в Польщі зробили акцент на утепленні та перетворенні сірих депресивних будинків на яскраві й естетично привабливі.
У Латвії таку реконструкцію проводили через комплексні капітальні ремонти п’ятиповерхівок. У них укріплювали фундамент, міняли комунікації, утеплювали фасади тощо. Значну частину таких робіт профінансували фонди ЄС та співвласники багатоквартирних будинків, які отримували пільгові багаторічні кредити. “Клітки для кроликів” Як і більшість країн Східної Європи, що входили до радянського блоку, Чехія успадкувала великі райони, забудовані типовими панельними багатоповерхівками.
Про це повідомляє Bloomberg CityLab.
У передмістях Праги та інших чеських міст масове зведення панельних будинків відбувалося у 1950–1980-х роках. Основна мета цієї забудови полягала у тому, щоб швидко забезпечити населення, яке активно переїжджало до міст, доступним житлом.
Архітектурний стиль та підхід наслідували радянські зразки, однак у підсумку чеські панельки мало відрізнялися від подібного модерністського житла, яке в ті ж роки споруджували у Швеції, Франції, Західній Німеччині, Великій Британії та інших країнах.
Панельні будинки мали як переваги, так і недоліки. Серед проблем – невелика площа квартир та слабка звукоізоляція. Проте для більшості чехів, які переїжджали сюди, нові помешкання стали значним кроком уперед. Адже раніше чимало людей жили в оселях без каналізації, водогону чи централізованого опалення, часто – у темних і сирих приміщеннях. Нові ж квартири пропонували балкони, центральне опалення, водопостачання, водовідведення та хороше природне освітлення.
З часом панельні масиви отримали суперечливу репутацію – насамперед через асоціацію з радянською епохою та бідністю. Втім, сьогодні в празьких панельках мешкають представники майже всіх соціальних груп, окрім, мабуть, найзаможніших.
Після Оксамитової революції 1989 року тодішній президент Вацлав Гавел, син будівельника, назвав панельні будинки “клітками для кроликів”, які, на його думку, варто було б знести. Та сталося навпаки.
Квартири в таких будинках почали приватизовувати, і в умовах ринкової економіки їхня ціна швидко зросла. За словами економіста та соціолога з Чеської академії наук Мартіна Люкса, вартість панельних квартир підвищилася навіть більше, ніж цегляних будинків.
Хоча житло перейшло у приватну власність, держава взяла на себе частину турбот про реновацію. Витрати на оновлення ділять між собою власники, держава та ЄС, який надає грантову підтримку.
Будинки утеплюють, фарбують фасади, замінюють вікна й двері, ремонтують покрівлі та сходові клітки. У деяких випадках добудовують балкони там, де їх не було. Роботи проводять комплексно – одразу оновлюють увесь фасад і всі балкони. Уряд навіть створив онлайн-журнал із прикладами успішних реновацій та корисними порадами.
Галина Гірак