Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон на Українському форумі оборонних інновацій у Лондоні висловив думку, що Україні слід мати можливість ударяти по військових базах у Росії, звідки відбуваються напади на мирних жителів. Він також зазначив, що майбутнє України полягає в її ідентичності та виборі шляху на Захід. Джонсон також висловив підтримку припиненню вогню, але зауважив, що це може призвести до замороження конфлікту та залишення контролю над частиною України у руках Путіна. Він закликав глобальних союзників України показати більше відваги для завершення війни з вільною, суверенною та незалежною Україною.
Позначка: Агресія Росії
-
Борис Джонсон закликав Захід надати Укріїні ресурси для боротьби
Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон виступив на Саміті Свободи в Лондоні, де закликав Захід застосувати жорсткіші санкції проти Росії та передати Україні заморожені російські активи. Він осудив російські удари по цивільних в Україні та заявив, що Росія вже програла війну стратегічно. Джонсон висловив підтримку народу України, запевнивши, що українці не здадуться, а Путін не підкорить Україну. Він закликав союзників не шукати компромісів із Кремлем, наголосивши, що потрібно розширити санкції. Джонсон також пропонує розморозити російські активи на 300 мільярдів доларів і передати їх Україні як репарації. Він вважає це законним і якщо українці використають ці кошти для зброї, то це лише покращить ситуацію. Саміт Свободи призначений для зміцнення демократичних союзів у сфері безпеки, оборони та технологій.
-
Росія готується до мобілізації: головні ризики для України
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році мобілізація в російській армії не припинялась. Після невдалих військових операцій у вересні 2022 року Володимир Путін оголосив “часткову” мобілізацію, що викликало обурення в суспільстві. Росія зосередилась на залученні контрактників за великі фінансові стимули, але все одно має проблеми з поповненням військових кадрів. Зараз Кремль готується до осінньої кампанії з новим стратегічним планом захоплення деяких міст в Україні. Є обговорення можливості нової мобілізації, але вона може викликати негативні настрої в суспільстві. Росія також розглядає різні варіанти, включаючи відкриту або приховану мобілізацію або залучення іноземних найманців. Експерти підкреслюють, що рішення про мобілізацію залежить від Володимира Путіна і може бути викликане необхідністю компенсувати втрати на війні та продемонструвати агресивні наміри.
-
Замороження лінії фронту: чи погодиться на це Україна
Жорсткий реалізм – не капітуляція Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв’ю виданню Новини.LIVE сказав, що замороження бойових дій по лінії фронту є одним зі сценаріїв завершення війни в Україні, які нині розглядаються. “Один із можливих сценаріїв – заморозка по лінії фронту. І президент про це говорить. Але я думаю, що рішення про фінал, про сценарій, який буде фінальним, буде приймати президент”, – зазначив він. За словами представника ОП, нині тривають консультації на рівні президента України та лідерів Європи. Зокрема, є чітке бачення й розуміння ризиків, пов’язаних з Росією.
Оскільки Сполучені Штати та європейські країни не готові надати Україні всі ресурси, необхідні для перемоги у війні, обставини диктують пошук іншого шляху. Один із варіантів – тимчасове призупинення бойових дій без офіційного визнання втрати територій. Це дало б Україні змогу зміцнити власну оборону та поліпшити економічну ситуацію.
Таку думку висловлює політолог і стратег у сфері геополітики Марк Бролін у своїй колонці для The Telegraph. “Назвімо це “корейським” заморожуванням із “німецьким” фіналом – це пауза, яка не визнає юридично захоплених територій, забезпечує чіткі безпекові гарантії сьогодні та вкладає ресурси у спроможність України з часом звільнити свої землі. Це не капітуляція, а стратегічне використання часу”, – пояснив він. Експерт наголосив, що такий варіант є хоч і не втішним, але реалістичним, і саме час може зіграти на користь України. На це, за його словами, існує три основні підстави.
Першою з них Бролін називає послаблення економіки Російської Федерації внаслідок міжнародних санкцій, втечі інвесторів та затяжної війни.
Другою причиною він вважає обмеження у внутрішній політиці США, які заважають Білому дому забезпечити довгострокову підтримку України, адже нині Америка дедалі частіше розглядає війну Росії проти України як переважно європейську проблему.
Проте, зазначає політолог, нинішній президент США Дональд Трамп, ймовірно, стане останнім главою держави, який керується “архаїчними рефлексами епохи Холодної війни”, коли будь-яка критика РФ сприймалася як загроза глобального протистояння. “Саме в цьому, очевидно, й криється аргумент, що країни, які межують із Росією, повинні змиритися з васальною роллю – хоча “ведмідь” уже давно не той, а більшість республік, що були частиною СРСР, змогли вийти з його тіні”, – підкреслив аналітик. Третьою важливою умовою для позитивного сценарію Бролін називає пробудження Європи: курс на скорочення озброєнь і залежність від російських енергоресурсів поступово відходить у минуле. В міру зміцнення Європи, за його прогнозами, залишки радянської спадщини будуть лише прискорювати внутрішнє ослаблення Росії. Адже протягом десятиліть країни, які колись були частиною СРСР, лише нарощували економічну перевагу над Росією, якщо вимірювати ВВП на душу населення.
Експерт також висловився щодо умов, за яких припинення активної фази війни може мати сенс: це має бути не просто “заморожування”, а конкретна стратегія – без юридичного визнання анексованих територій, із багаторівневою системою безпеки для України. До неї мають входити: системи ППО, боєприпаси, регулярні навчання, стабільні канали постачання комплектуючих, автоматичні санкції у випадку порушень з боку РФ і програма інвестицій у розвиток деокупованих і тимчасово окупованих територій.
Ці елементи, на його думку, зробили б паузу не застійною, а ще одним фронтом змагання систем. Це шлях, який може завершитися через декілька років, а не десятиліть, об’єднаною Україною, що перевершить Росію так само, як Західна Німеччина обійшла Східну.
А з твердженням про те, що такий сценарій буде поступкою агресору, він не погоджується. І наголошує, що замороження не означає визнання втрат і не скасовує санкцій – навпаки, воно фіксує юридичну позицію і тиск на агресора.
Бролін стверджує, що це – не капітуляція перед реальністю, а навпаки – визнання теперішньої ситуації з прицілом на стратегічну перевагу. Такий крок дає шанс підірвати сили й легітимність Москви до моменту, коли реальні зміни стануть можливими.
На його думку, “жорсткий реалізм” потребує готовності суспільства тимчасово прийняти таку несправедливість задля майбутньої перемоги. Але коли вибір стоїть між нескінченною війною і неефективною ескалацією, дисципліноване призупинення бойових дій із чіткими умовами і фінансуванням виглядає найбільш обґрунтованою стратегією. З урахуванням усіх факторів, заморожена лінія фронту сьогодні може стати основою для свободи завтра. Без примирення з ворогом Свою позицію висловив і ветеран російсько-української війни, майор запасу Олексій Гетьман в ефірі “24 Каналу”. “На сьогоднішній день відбити військовим шляхом ті території, які тимчасово втрачені, неможливо. Зафіксувати лінію фронту – так, зробити певні контрудари, пересунути лінію фронту трохи на схід – цілком можливо, нам це може вдатися. Але ми не можемо зараз, навіть за допомогою партнерів, без їхніх військ, скажемо так, просто силоміць забрати ці території. Тому треба казати, що конфлікт може бути заморожений”,- зазначив Гетьман. Він додав, що така заморозка не означає повного припинення вогню – бойові дії триватимуть, але в менш інтенсивній формі, подібно до того, як це було у період 2016-2018 років.
Ветеран підсумував, що це цілком розумна ситуація, принаймні поки що, – заморозити без визнання російськими тимчасово окупованих територій.
У той же час пролунала й альтернативна думка. “Консервація лінії фронту була у 2014 -2015 роках. І що дала ця консервація та окупація? Бомбардування всієї території України та окупацію ще більшої частини країни. Якщо згадати Другу світову, то Черчіль казав, що війна може закінчитися лише завдяки капітуляції Німеччини та осі країн зла, які її підтримували”, – заявив Суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін в ефірі i-ua.tv. Спочатку, нагадав він, капітулювала Італія, після неї 8 травня 1945 року капітулювала Німеччина. Остання капітуляція імператорської Японії відбулася 2 вересня 1945 року. Тобто весь час прослідковувалися капітуляції, а не примирення з ворогом. Саме з цієї стратегії, на думку Шишкіна, слід говорити з Європою та США.
Галина Гірак -
Зеленський: Поступки Росії приведуть війну в ЄС
Якщо Україна пішла би на територіальні поступки, це призвело б лише до того, що Росія використає захоплені території як плацдарм для нападу на Європу. Про це у середу, 3 вересня, сказав президент Володимир Зеленський висловив в інтерв’ю виданню Le Point.
“Деякі ЗМІ стверджують, що якщо українські солдати підуть зі східних регіонів нашої країни, то там відновиться мир. Але це неправда. Путін захопив Крим, щоб використати його як плацдарм для оточення півдня. У 2014 році він захопив частину сходу нашої країни, щоб використати його як плацдарм для повної окупації цих регіонів. Якщо завтра ми якимось чином підемо з Донбасу, чого не станеться, ми відкриємо Путіну незахищений простір, поруч з півторамільйонним містом Харків. Він також захопив би промисловий центр Дніпра. Це відкрило б для нього нові можливості”, – сказав Зеленський.
Він додав, що європейцям слід мислити в іншому масштабі й уявити, що було б, якби Путіну вдався б його первісний план – захопити всю Україну.
“Якби Путіну вдалося захопити всю нашу країну, він використав би її так само, як плацдарм. Зробить він це чи ні, залежатиме від того, наскільки сильною буде Європа. Якщо Європа сильна, він, ймовірно, нічого не зробить, але якщо вона слабка, то постраждає від дій Росії”, – пояснив він.
Зеленський також нагадав, що відстань між Москвою і Парижем менше ніж 3 000 кілометрів.
“Але ракети, які Росія сьогодні використовує проти України, мають радіус дії 2 500 кілометрів. Ми й самі маємо ракети з радіусом дії 3 000 кілометрів. І війна стимулює технологічний розвиток тут, в Європі, але також і в Росії. З таким технологічним розвитком вже не може бути ніяких віддалених воєн. Повірте мені, через два роки у росіян буде багато ракет – і у нас теж – з радіусом дії 5 000 кілометрів. Море нікого не захистить, океан нікого не захистить. У цьому відношенні зброя, яку використовує Росія сьогодні, не так вже й відрізняється від ядерних засобів доставки”, – деталізував Зеленський.
Він нагадав, що саме від долі України буде залежати, наскільки війна зачепить Європу, та де буде проходити її східний кордон.
“Якщо Україна не встоїть, цей кордон буде Польщею або навіть Німеччиною. Колись Європа була поділена таким чином. Східний кордон Західної Німеччини був кордоном західного світу”, – додав він.
Зеленський наголосив, що сьогодні все залежить від того, як далеко російським амбіціям дадуть волю. -
Літній наступ ворога: чого вдалося досягти окупантам
Видають бажане за дійсне У суботу, 30 серпня, очільник генштабу армії РФ Валерій Герасимов підбив підсумки весняно-літньої наступальної кампанії на фронті в Україні.
Як повідомили росЗМІ з посиланням на пресслужбу міноборони РФ, основними здобутками російських окупантів в Україні протягом весни-літа 2025 року він назвав просування у Дніпропетровській області, де нібито взято під контроль сім населених пунктів; рух у Серебрянському лісництві; захоплення Часового Яру; бої у межах Сіверська; нібито практично повну блокаду міста Куп’янськ. Тобто, весняно-літню кампанію загарбників на території України він вважає вдалою.
У Генштабі ЗСУ відреагували на цей звіт і зазначили, що російські війська під час свого останнього наступу не здобули повного контролю над жодним великим містом. А сам звіт Герасимова в ЗСУ назвали спробою видати бажане за дійсне та відвертою брехнею. “Попри заяви Герасимова, російські війська не здобули повний контроль над жодним великим містом. Натомість із початку року в безглуздих боях на Харківщині, Луганщині та Донеччині росіяни втратили майже 210 тисяч своїх солдатів убитими та пораненими, знищено та пошкоджено 2174 бойові броньовані машини, 1201 танк, 7303 артилерійські системи та 157 реактивних систем залпового вогню”, – йдеться у повідомленні Генштабу. У штабі додали, що фейкові повідомлення противника про зони безпеки в Сумській і Харківській областях є намаганням приховати провали операцій, які обернулися для ворога глухим кутом і десятками тисяч втрат.
У ЗСУ нагадали, що в рамках Курської операції воїни ЗСУ ліквідували 19 080 російських бійців, ще понад 25 тисяч отримали поранення, також українські війська ведуть активні дії на Сумщині, де звільнили Кіндратівку й Андріївку, витісняють противника з інших прикордонних населених пунктів. Герасимов не перший В Інституті вивчення війни (ISW) зауважили, що Герасимов не є першим високопоставленим російським військовим, який останнім часом робить перебільшені заяви про успіхи армії. І нагадали, що міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов 29 серпня сказав, що російські війська нібито захоплюють по 600-700 кв. км щомісяця, хоч за оцінками ISW у червні, липні та серпні цього року вони просувалися лише на 440-500 кв. км на місяць.
Аналітики інституту припустили, що Кремль, ймовірно, намагається вплинути на західних політиків, створюючи хибне враження про неминучість російських успіхів та перемоги. Для цього Москва активно маніпулює великою кількістю статистичних даних, щоб переконати Захід у швидкому просуванні на полі бою. Мета Кремля – нав’язати ідею про те, що Росія неминуче досягне своїх воєнних цілей, а значить Україна має піти на поступки, а Захід – припинити підтримку Києва.
Аналітики ISW додають, що кремлівська статистика територіальних здобутків ігнорує значні втрати, яких зазнає Росія, та дуже повільний і повзучий характер її просування, що створює неповну картину дій РФ на полі бою. То ж виходить, що російські війська зазнають дуже великих втрат заради непропорційно малих територіальних здобутків.
Тим часом у Центрі протидії дезінформації повідомили, що вперше з початку повномасштабного вторгнення кожен другий рубль, що надійшов до федерального бюджету Росії, спрямовується на армію та озброєння: у першому кварталі 2025 року частка військових витрат у доходах бюджету становила 50,1%, у другому – 48,2%.
Лише за перше півріччя цього року Кремль витратив на армію понад 8,4 трлн рублів (приблизно 105 млрд доларів), що на 31% більше, ніж торік, і утричі більше, ніж у 2022 році.
Експерти ЦПД наголошують, що нарощування військових витрат виснажує бюджет Росії, поглиблює дефіцит і призводить до скорочення фінансування соціальної сфери. Фактично Кремль ставить війну вище за економічну стабільність та добробут власного населення. Жодне місто не взяли, оборону не прорвали Українські військові вважають, що черговий сезонний наступ росіян закінчилася для них великими втратами та проблемами. “Будемо чесні, росіяни принесли нам дуже багато зла, наробили багато клопоту і вчинили нам справді велику шкоду. Але з іншого боку, якщо подивитися на це очима росіян, то теж не можна казати, що вони досягли хоч якихось принципових цілей на літню кампанію. Звісно, якщо ми не беремо їхні реляції у їхніх медіа”, – пояснив речник оперативно-стратегічного угруповання військ “Дніпро” підполковник Віктор Трегубов в ефірі телемарафону. За його словами, попри те, що противник залучив до наступу суттєві сили, особливих результатів це не дало. “Їм справді вдалося зайняти певну територію, але на цій території немає великих населених пунктів, а лише села та селища. Тому з одного боку у них є просування, з іншого боку це просування не завершилось взяттям ані якогось суттєвого з політичної або стратегічної точки зору населеного пункту чи території”, – зазначив Трегубов. Про те, що останнім часом відбувалися дуже жорстокі бої по всій лінії фронту, але прориву росіянам не вдалося досягти, заявив керівник безпекових проєктів Центру глобалістики “Стратегія 21” Павло Лакійчук в ефірі Українського радіо.
“Минуло щонайменше 4 місяці й стратегічного прориву росіянам не вдалося досягнути. А за ці 4 місяці відбувалися дуже жорстокі бої по всій лінії фронту, особливо на напрямках, де вони намагалися прорвати оборону Сил оборони”, – зазначив експерт.
Він визнав, що ворогу вдалося просунутися, але не вдалося прорватися. Це коштувало обом сторонам дуже великих втрат, особливо тим, хто наступав.
Також Лакійчук не радить прив’язувати наступ ворога до якоїсь пори року, тобто, літній наступ чи зимовий. Він звернув увагу на те, що Герасимов заявив, що росіяни продовжуватимуть наступальну операцію як тільки перегрупуються, зберуть резерви. Він додав, що це означає, і в цьому ніхто не сумнівався, що росіяни бажають продовження війни. “Але ключовим тут є якраз те, що Герасимов говорить про перегрупування і накопичення ресурсів. Це значить, що на даному етапі російський наступ із російської точки зору дійсно не досяг своїх цілей. Він провалився”, – підсумував він. Галина Гірак -
РФ активно нарощує виробництво зброї – МЗС у НАТО
Члени Альянсу висловили солідарність із Києвом, реагуючи на нищівні удари, які Росія завдала по мирних містах. Про це повідомили у пресслужбі МЗС у понеділок, 1 вересня.
Ця тема була ключовою під час засідання Ради Україна – НАТО, де українську делегацію представляли заступник міністра оборони Сергій Боєв та заступник голови МВС Олексій Сергєєв. Вони детально проінформували союзників про поточну ситуацію у сфері безпеки, нову тактику армії РФ і потенційні ризики в майбутньому.
Сергєєв акцентував увагу на людських жертвах та масштабах руйнувань, спричинених останніми обстрілами. У свою чергу, Боєв зазначив, що Росія активно нарощує виробництво зброї, зокрема крилатих ракет, дронів і артилерії, отримуючи підтримку з боку Ірану та Північної Кореї.
Україна виступила з черговим проханням до партнерів щодо посилення протиповітряної оборони. Запит включав комплекси Patriot, ракети до них, а також далекобійні ракети, необхідні для стримування агресора.
Представники НАТО рішуче засудили обстріли цивільних об’єктів, наголосивши на тому, що такі дії свідчать про відсутність у Кремля бажання знайти мирні шляхи врегулювання конфлікту. Союзники запевнили, що продовжуватимуть чинити тиск на Росію й надавати Україні військову підтримку у відповідь на виклики.
Нагадаємо, міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що президент Трамп цього тижня планує розглянути заходи для подальшого посилення санкцій проти РФ.
Раніше повідомлялося, що на позачерговому засіданні Ради Безпеки ООН у п’ятницю США попередили Росію про можливі санкції, якщо Москва не піде на мирні переговори та не зустрінеться з Україною.
-
Генерал Бундесверу: Путін зазіхає не лише на Київ
Плани російського президента Володимира Путіна виходять далеко за межі України, заявив генеральний інспектор Бундесверу генерал Карстен Броєр. Цю думку він озвучив під час брифінгу 1 вересня, присвяченого старту масштабних навчань Quadriga 2025, які Німеччина проводить спільно з 13 країнами-партнерами. Про це повідомило DW.
За словами Броєра, головна мета навчань полягає у посиленні стримувального потенціалу НАТО та підвищенні боєготовності військових. У рамках Quadriga 2025 союзники НАТО зосередилися на обороні східного флангу Альянсу, що має особливе значення на тлі агресивних дій Росії, які становлять загрозу для Балтійського регіону.
“Президент Росії Володимир Путін дивиться на нас, його плани виходять за межі України”, – застеріг генерал. Хоча Бундесвер не має жодних відомостей про підготовку Росії до нападу, військовослужбовці повинні постійно підтримувати високий рівень готовності.
“Бундесвер повинен тренуватися, тренуватися і ще раз тренуватися”, – наголосив Броєр.
Згадавши про паралелі між Quadriga 2025 і російсько-білоруськими навчаннями “Запад-2025”, які відбуватимуться з 12 по 16 вересня, Броєр наголосив на ключовій позиції НАТО: дії Альянсу спрямовані на стримування конфлікту, а не на його провокування. Він також закликав приділяти особливу увагу протидії російській інформаційній війні та не піддаватися на можливі маніпуляції.
Нагадаємо, у Білорусі розпочалися навчання Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) за участю військових цієї країни, а також РФ, Казахстану, Киргизстану і Таджикистану. РФ планує відпрацювати бойові аспекти.
Навчання “Захід-2025”: чим вони загрожують Україні – і НАТО
-
“Дружби” не буди: як удари по нафтопроводу впливають на політику
Деталі атак Українські безпілотники неодноразово атакували об’єкти, пов’язані з нафтопроводом “Дружба”. Зокрема, були уражені станції перекачування нафти в Брянській та Тамбовській областях Росії.
- 13 серпня 2025 року: Угорщина звинуватила Україну в атаці дроном на розподільну станцію нафтопроводу “Дружба” в Брянській області. За даними джерела hromadske в розвідці, на об’єкті спалахнула пожежа.
- 18 серпня 2025 року: Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто знову заявив про атаку України на нафтопровід, що призвело до тимчасового припинення постачання нафти до Угорщини.
- 22 серпня 2025 року: Сили безпілотних систем ЗСУ втретє атакували нафтопровід “Дружба” в районі станції “Унєча” у Брянській області. Внаслідок цього постачання нафти до Словаччини та Угорщини знову зупинилося.
Угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто вже поговорив з заступником міністра енергетики РФ Павелом Сорокіним у звʼязку з останньою атакою на “Дружбу”. Глава угорського МЗС повідомив, що росіяни “проаналізували технічні наслідки атаки”, які виявились “набагато серйозніші”, ніж у попередніх випадках. Ремонтні роботи триватимуть щонайменше п’ять днів, додав Сійярто. Дипломатична напруга та звинувачення Атаки викликали різку реакцію з боку Угорщини та Словаччини, які залежать від постачання російської нафти через цей трубопровід.
- Угорщина: Міністр закордонних справ Петер Сійярто звинуватив Україну в “нападі на енергетичну безпеку” та “порушенні суверенітету”. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан поскаржився на ситуацію президенту США Дональду Трампу, який, за даними угорських ЗМІ, висловив своє “обурення”.
- Словаччина: МЗС Словаччини заявило, що удари по “Дружбі” суперечать інтересам Братислави і завдають шкоди самій Україні, оскільки Словаччина є важливим постачальником дизелю для українського ринку.
Ба більше, 22 серпня Міністри закордонних справ Словаччини та Угорщини, Юрай Бланар і Петер Сійярто, звернулися до Єврокомісії зі скаргою у зв’язку з атаками на нафтопровід “Дружба”. Вони стверджують, що напади порушують енергетичну безпеку їхніх країн, і закликали Єврокомісію втрутитися в ситуацію.
У своєму листі до Високої представниці ЄС з питань закордонних справ Каї Каллас та єврокомісара з питань енергетики Дана Йоргенсена міністри зазначили, що за дев’ять днів інфраструктура нафтопроводу була пошкоджена втретє. Вони підкреслили, що безпека енергопостачання є питанням безпеки всього Європейського Союзу.
Словацьке МЗС заявило, що Єврокомісія має відстоювати інтереси своїх держав-членів, оскільки раніше вона обіцяла захищати критичну енергетичну інфраструктуру. Міністри повідомили, що внаслідок останньої атаки було завдано значної шкоди, а постачання нафти до словацьких НПЗ може бути припинено на п’ять діб.
Словаччина та Угорщина назвали дії України “абсолютно неприйнятними”, оскільки вони загрожують енергетичній безпеці обох країн.
Окрім цього Україна, Угорщина та Словаччина обмінялися різкими заявами. Бланар пригрозив Україні обмеженням постачань словацького дизелю. А Угорщина вже не вперше натякає на потенційне припинення експорту електроенергії.
Своєю чергою український президент Володимир Зеленський у День незалежності заявив: існування “Дружби” залежить від позиції Угорщини.
Сійярто висловив обурення у зв’язку з цими словами Зеленського. Мовляв, глава держави використав національне свято України, щоб погрожувати Угорщині. Своєю чергою міністр закордонних справ України Андрій Сибіга порадив Будапешту “диверсифікувати” джерела енергопостачання та стати незалежною від Росії, як це зробила решта Європи.
І українські удари можуть підштовхнути до цього обидві країни. ЄС схвалює удари Експерти підкреслюють, що “Дружба” – один з ключових для Росії способів обходу санкцій, який продовжує щороку генерувати мільярди доларів для війни. А залежність Угорщини та Словаччини від російської нафти, що транспортується через трубопровід “Дружба”, залишається критично високою. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря, у 2024 році ці країни отримували через нього до 87% своєї нафти. Хоча існують технічні можливості для переходу на альтернативні маршрути, як-от трубопровід Adria, цьому заважає брак політичної волі та необхідних домовленостей.
Аналітики зазначають, що Угорщина та Словаччина, користуючись винятком із санкцій ЄС, навіть збільшили свій імпорт російської нафти на 2% у 2024 році порівняно з довоєнним періодом. “Система нафтопроводів “Дружба” дедалі більше нагадує не символ партнерства, а кайдани, якими Кремль утримує своїх “особливих друзів” у Європі”, – зауважує генеральна менеджерка у сфері безпеки та стійкості DiXi Group Олена Лапенко у блозі для ЄП. Але є цікавий факт: після першої зупинки постачання через “Дружбу” Єврокомісія заявила, що удари по російській енергетичній інфраструктурі не становлять загрози для безпеки енергопостачання ЄС. Ця заява, ймовірно, свідчить про те, що Євросоюз схвалює тактику України, яка таким чином підштовхує уряди Угорщини та Словаччини до пошуку альтернативних джерел.
Подібну думку висловлює і Лапенко. Вона пише, що навіть тимчасові перерви у постачанні через “Дружбу” показують вразливість від російських енергоресурсів, що дає ЄС додатковий аргумент для посилення тиску і примусу остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності.
Водночас це підкреслює необхідність для України продовжувати стратегічні кроки, аби послабити економіку агресора, зауважує експертка.
Звісно, для України є загрози, особливо в короткостроковій перспективі. На думку Лапенко, одним із ключових ризиків є те, що будь-який збій у транзиті може бути використаний як політичний інструмент. Угорська влада, на чолі з прем’єр-міністром Віктором Орбаном, може подати це як “напад України на угорських споживачів”, щоб мобілізувати населення перед парламентськими виборами у квітні 2026 року.
Також, як зазначає дипломат Олександр Хара, перекриття транзиту нафти може призвести до ще більшого блокування Будапештом рішень, пов’язаних з Україною, в Європейському Союзі. На його думку, не варто “бити горщики” з угорцями настільки, щоб вони блокували кожен консенсус європейців.
Втім у довгостроковій перспективі Україна може виграти. “Переривання поставок через “Дружбу”, навіть тимчасові, окрім очевидних збитків для країни-агресора, оголюють вразливість від російських енергоресурсів. Це дає Євросоюзу додатковий аргумент для посилення тиску на Будапешт з метою остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності”,- пише Лапенко. Експертка додає: історія з нафтопроводом “Дружба” вкотре доводить, що надмірна енергетична залежність є важелем впливу. Україна та більшість країн ЄС це давно усвідомили.
Зупинки постачання російської нафти трубопроводом – це шанс для Брюсселя посилити тиск на Угорщину та Словаччину, пише вона. Таким чином, ЄС може прискорити диверсифікацію енергетичних джерел цих країн, що призведе до їхньої остаточної відмови від російських ресурсів.
Валерія Шипуля -
Нова мішень: на кого після України може напасти агресивна РФ
Кремль не втримається без війни Населення Російської Федерації під зав’язку накачане пропагандою на агресію, а економіка переведена на військові рейки, і зупинити ці процеси дуже складно. До того ж, без війни кремлівська влада може втрачати позиції, а країна – розпочати фрагментуватися.
Тож російська пропаганда, продовжуючи всебічну “інформаційну підтримку” поточної російської війни, вже готує плебс до війни наступної. “В Алієва добре пригоряє від того, що ми нарешті взялися за його бізнес в Україні, а з Росії поперли, або саджаємо в зіндан азербайджанських бандитів, які прямо працюють на бакинський режим. Однак Алієву варто врахувати ось що: у бойових діях високої інтенсивності, таких як зараз в Україні, його армія, а найголовніше, інфраструктура, насамперед нафтова, закінчаться дуже швидко. На його місці сидіти б тихо і не дражнити лихо. Подивимося, а раптом у недалекому майбутньому й справді азербайджанська армія вступить у бій проти неназваної прямо країни, яка обрушить на неї не тільки сотні тисяч солдатів, тисячі одиниць бронетехніки, десятки тисяч тонн артснарядів та авіабомб, а також сотні і сотні щоденних вильотів важких дронів (типу нашої Герані)”, – залякує пропагандистський ТГ-канал Старше Эдды. Зрозуміло, що без “відмашки зверху” російська пропаганда на щось подібне не наважилась би.
Тож Росія вже розпланувала, чим займеться під час короткої паузи у війні проти України: розглядається можливість нападу на Азербайджан і “короткої переможної війни” – в сенсі, Баку -“столиця за три дні”, дубль два. Зрештою, Азербайджан у сім разів менший від України, там всього 10 млн населення, відповідно, мінімум вчетверо менше чоловіків призовного віку, – перелічує у Facebookросійські резони політолог Олексій Голобуцький.
При цьому атака на Азербайджан – це “цілком ймовірний сценарій перед повторним нападом на Україну і Європу, котрий всі очікують 2027-30 року”, прогнозує політолог. Такий крок дозволить РФ не тільки відновити частковий контроль над Південним Кавказом, але й уникнути проблем з демобілізованими з армії горлорізами. Плюс це дозволить підтримувати розігнану до високих обертів роботу ВПК, пише він.
До речі, двосторонні відносини між Азербайджаном та Росією погіршилися після того, як азербайджанський авіалайнер компанії AZAL був збитий російським ЗРПК Панцир-С1, за що Москва не вибачилась. Нині ж росіяни знищують паливний азербайджанський бізнес в Україні та забруднюють бензин, що його постачає Азербайджан до ЄС.
У країні, що може стати новою мішенню агресивної Росії, всі ризики добре усвідомлюють. Так, президент Азербайджану Ільхам Алієв 21 серпня на зустрічі з жителями Кельбаджара закликав населення бути готовими до війни “у будь-який момент”. “Ми повинні бути готові до війни в будь-який момент, оскільки хід процесів у світі такий, що неможливо передбачити, що буде завтра. Гарантія нашої безпеки – це ми самі, держава, народ і наші Збройні сили. Тому той, хто вирішить завдати удару по Азербайджану, пошкодує про це”, – попередив Алієв. Силу можна зупинити тільки силою Отже, у високих кабінетах Кремля, схоже, вже ухвалюється рішення про проведення каральної операції проти Азербайджану.
Тобто, світ де-факто, не чекаючи формальної констатації через “мирну угоду” з Путіним, вже визнав кінець потсдамської епохи, руйнування міжнародної правової системи співжиття держав, підкреслив Голобуцький. “Ніщо вже не стоїть на заваді агресивним нападам ядерної Росії на будь-кого з сусідів (і взагалі на заваді нападам одних держав на інші)”, – додав він. Що цьому може сприяти? Насамперед – почуття безкарності, котре оселяється в середовищі тоталітарних войовничих режимів на тлі зустрічей на Алясці та відсутності відповідальності за свої злочини, – вказує військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив Олександр Коваленко в матеріалі на Oboz.ua.
Але слід розуміти один важливий момент: Азербайджан зразка 1990 року – це не Азербайджан зразка 2025-го. Так само як і Росія: тією, якою вона була до 2022-го, вона не є у 2025 році, – наголошує Коваленко.
Тож президент Азербайджану вловив налаштування Кремля і заходився посилювати армію: отримав найсучасніші безпілотники, уклав контракти на нові бойові літаки, модернізував наявну авіацію. Алієв не вважає за зайве також відкрито озвучувати готовність до війни – всі розуміють, із ким, додає Голобуцький.
І це не випадкові або хаотичні дії. За словами Коваленка, знешкодити сухопутну загрозу Азербайджан у нинішніх умовах цілком здатен, не дозволяючи російським окупаційним військам зайти досить глибоко на свою територію.
Також країна може втримати безпеку своєї берегової лінії дешевими засобами ураження – морськими дронами, значно успішніше реалізувавши чорноморський сценарій України у більш замкнутому Каспійському морі і проти більш обмеженої у своїх можливостях російської Каспійської флотилії, продовжує він. “Головне – цей аспект необхідно продумувати і накопичувати не те що сьогодні, а ще вчора. Найвразливіше місце Азербайджану – це повітря, ППО”, – застерігає він. При цьому за спиною в Алієва стоїть Туреччина. Однак те, що Азербайджан перебуває у зоні прямих її інтересів, навряд чи завадить росіянам, припускає Голобуцький. “В Ердогана купа внутрішніх соціальних, політичних і економічних проблем, ще й клімат додає головного болю. Мобілізувати на захист Азербайджану навряд чи знайдеться кого і що. Саме тому мудрим і далекоглядним є максимально оперативне рішення Алієва щодо експлуатації Занґезурського коридору разом зі США на 99 років”, – додає політолог. Казахстан, Польща, країни Балтії чи Фінляндія? Разом із тим Азербайджан – далеко не єдина країна, котрій загрожує потенційна російська агресія.
Нещодавно, як пише Oboz.ua, у профільному журналі МЗС Росії вийшла обурлива стаття головного наукового співробітника Інституту Європи РАН Миколи Межевича під назвою “Балтика: гарантії небезпеки”. У цьому матеріалі відзначається, що “противник” (так відкрито називає автор статті країни Балтії) може стати так званою “сірою зоною”, простором для “асиметричних конфліктів, де одна сторона значно поступається за кількістю та якістю озброєння”.
Тут, зазначає Межевич, не дуже зручно вести активні бойові дії (наприклад, ризики ураження великих міст), це є “простором підвищеної небезпеки не тільки для власне військових, а й для проксі-конфліктів”. Тому у такій зоні особливу роль відіграють “пропаганда, активна розвідка з переходом до терору операції та використання цивільних об’єктів для військових цілей”.
Але більш вразливою у цьому сенсі є Польща, котра нині теж терміново нарощує військові можливості. Недарма ж там вночі проти 20 серпня впав та здетонував російський шахед, росіяни таким чином випробовують “терплячість” НАТО.
Своєю чергою, сухопутна операція проти Молдови, що не має спільного кордону з РФ, без окупації української Одеси (котрої росіянам не бачити, як своїх вух), вірогідна навряд чи.
Водночас Росія давно “точить зуби” на Північний Казахстан: Путін зазіхав на ці території ще у 1994 році, повідомляє видання Der Spiegel із посиланням на архівні документи МЗС Німеччини.
Зокрема, генконсул Німеччини в Санкт-Петербурзі зазначив у записах, що 14 січня 1994 року Путін “з наголосом” повторив те, що вже говорив йому раніше: “Крим, східна Україна та північний Казахстан – як мінімум ці регіони – ніколи не були для Росії зарубіжними, а завжди були частиною російських територій”, пише сайт Мілітарний.
Ірина Носальська