Жорсткий реалізм – не капітуляція Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв’ю виданню Новини.LIVE сказав, що замороження бойових дій по лінії фронту є одним зі сценаріїв завершення війни в Україні, які нині розглядаються. “Один із можливих сценаріїв – заморозка по лінії фронту. І президент про це говорить. Але я думаю, що рішення про фінал, про сценарій, який буде фінальним, буде приймати президент”, – зазначив він. За словами представника ОП, нині тривають консультації на рівні президента України та лідерів Європи. Зокрема, є чітке бачення й розуміння ризиків, пов’язаних з Росією.
Оскільки Сполучені Штати та європейські країни не готові надати Україні всі ресурси, необхідні для перемоги у війні, обставини диктують пошук іншого шляху. Один із варіантів – тимчасове призупинення бойових дій без офіційного визнання втрати територій. Це дало б Україні змогу зміцнити власну оборону та поліпшити економічну ситуацію.
Таку думку висловлює політолог і стратег у сфері геополітики Марк Бролін у своїй колонці для The Telegraph. “Назвімо це “корейським” заморожуванням із “німецьким” фіналом – це пауза, яка не визнає юридично захоплених територій, забезпечує чіткі безпекові гарантії сьогодні та вкладає ресурси у спроможність України з часом звільнити свої землі. Це не капітуляція, а стратегічне використання часу”, – пояснив він. Експерт наголосив, що такий варіант є хоч і не втішним, але реалістичним, і саме час може зіграти на користь України. На це, за його словами, існує три основні підстави.
Першою з них Бролін називає послаблення економіки Російської Федерації внаслідок міжнародних санкцій, втечі інвесторів та затяжної війни.
Другою причиною він вважає обмеження у внутрішній політиці США, які заважають Білому дому забезпечити довгострокову підтримку України, адже нині Америка дедалі частіше розглядає війну Росії проти України як переважно європейську проблему.
Проте, зазначає політолог, нинішній президент США Дональд Трамп, ймовірно, стане останнім главою держави, який керується “архаїчними рефлексами епохи Холодної війни”, коли будь-яка критика РФ сприймалася як загроза глобального протистояння. “Саме в цьому, очевидно, й криється аргумент, що країни, які межують із Росією, повинні змиритися з васальною роллю – хоча “ведмідь” уже давно не той, а більшість республік, що були частиною СРСР, змогли вийти з його тіні”, – підкреслив аналітик. Третьою важливою умовою для позитивного сценарію Бролін називає пробудження Європи: курс на скорочення озброєнь і залежність від російських енергоресурсів поступово відходить у минуле. В міру зміцнення Європи, за його прогнозами, залишки радянської спадщини будуть лише прискорювати внутрішнє ослаблення Росії. Адже протягом десятиліть країни, які колись були частиною СРСР, лише нарощували економічну перевагу над Росією, якщо вимірювати ВВП на душу населення.
Експерт також висловився щодо умов, за яких припинення активної фази війни може мати сенс: це має бути не просто “заморожування”, а конкретна стратегія – без юридичного визнання анексованих територій, із багаторівневою системою безпеки для України. До неї мають входити: системи ППО, боєприпаси, регулярні навчання, стабільні канали постачання комплектуючих, автоматичні санкції у випадку порушень з боку РФ і програма інвестицій у розвиток деокупованих і тимчасово окупованих територій.
Ці елементи, на його думку, зробили б паузу не застійною, а ще одним фронтом змагання систем. Це шлях, який може завершитися через декілька років, а не десятиліть, об’єднаною Україною, що перевершить Росію так само, як Західна Німеччина обійшла Східну.
А з твердженням про те, що такий сценарій буде поступкою агресору, він не погоджується. І наголошує, що замороження не означає визнання втрат і не скасовує санкцій – навпаки, воно фіксує юридичну позицію і тиск на агресора.
Бролін стверджує, що це – не капітуляція перед реальністю, а навпаки – визнання теперішньої ситуації з прицілом на стратегічну перевагу. Такий крок дає шанс підірвати сили й легітимність Москви до моменту, коли реальні зміни стануть можливими.
На його думку, “жорсткий реалізм” потребує готовності суспільства тимчасово прийняти таку несправедливість задля майбутньої перемоги. Але коли вибір стоїть між нескінченною війною і неефективною ескалацією, дисципліноване призупинення бойових дій із чіткими умовами і фінансуванням виглядає найбільш обґрунтованою стратегією. З урахуванням усіх факторів, заморожена лінія фронту сьогодні може стати основою для свободи завтра. Без примирення з ворогом Свою позицію висловив і ветеран російсько-української війни, майор запасу Олексій Гетьман в ефірі “24 Каналу”. “На сьогоднішній день відбити військовим шляхом ті території, які тимчасово втрачені, неможливо. Зафіксувати лінію фронту – так, зробити певні контрудари, пересунути лінію фронту трохи на схід – цілком можливо, нам це може вдатися. Але ми не можемо зараз, навіть за допомогою партнерів, без їхніх військ, скажемо так, просто силоміць забрати ці території. Тому треба казати, що конфлікт може бути заморожений”,- зазначив Гетьман. Він додав, що така заморозка не означає повного припинення вогню – бойові дії триватимуть, але в менш інтенсивній формі, подібно до того, як це було у період 2016-2018 років.
Ветеран підсумував, що це цілком розумна ситуація, принаймні поки що, – заморозити без визнання російськими тимчасово окупованих територій.
У той же час пролунала й альтернативна думка. “Консервація лінії фронту була у 2014 -2015 роках. І що дала ця консервація та окупація? Бомбардування всієї території України та окупацію ще більшої частини країни. Якщо згадати Другу світову, то Черчіль казав, що війна може закінчитися лише завдяки капітуляції Німеччини та осі країн зла, які її підтримували”, – заявив Суддя Конституційного Суду України у відставці Віктор Шишкін в ефірі i-ua.tv. Спочатку, нагадав він, капітулювала Італія, після неї 8 травня 1945 року капітулювала Німеччина. Остання капітуляція імператорської Японії відбулася 2 вересня 1945 року. Тобто весь час прослідковувалися капітуляції, а не примирення з ворогом. Саме з цієї стратегії, на думку Шишкіна, слід говорити з Європою та США.
Галина Гірак
Позначка: Агресія Росії
-
Замороження лінії фронту: чи погодиться на це Україна
-
Зеленський: Поступки Росії приведуть війну в ЄС
Якщо Україна пішла би на територіальні поступки, це призвело б лише до того, що Росія використає захоплені території як плацдарм для нападу на Європу. Про це у середу, 3 вересня, сказав президент Володимир Зеленський висловив в інтерв’ю виданню Le Point.
“Деякі ЗМІ стверджують, що якщо українські солдати підуть зі східних регіонів нашої країни, то там відновиться мир. Але це неправда. Путін захопив Крим, щоб використати його як плацдарм для оточення півдня. У 2014 році він захопив частину сходу нашої країни, щоб використати його як плацдарм для повної окупації цих регіонів. Якщо завтра ми якимось чином підемо з Донбасу, чого не станеться, ми відкриємо Путіну незахищений простір, поруч з півторамільйонним містом Харків. Він також захопив би промисловий центр Дніпра. Це відкрило б для нього нові можливості”, – сказав Зеленський.
Він додав, що європейцям слід мислити в іншому масштабі й уявити, що було б, якби Путіну вдався б його первісний план – захопити всю Україну.
“Якби Путіну вдалося захопити всю нашу країну, він використав би її так само, як плацдарм. Зробить він це чи ні, залежатиме від того, наскільки сильною буде Європа. Якщо Європа сильна, він, ймовірно, нічого не зробить, але якщо вона слабка, то постраждає від дій Росії”, – пояснив він.
Зеленський також нагадав, що відстань між Москвою і Парижем менше ніж 3 000 кілометрів.
“Але ракети, які Росія сьогодні використовує проти України, мають радіус дії 2 500 кілометрів. Ми й самі маємо ракети з радіусом дії 3 000 кілометрів. І війна стимулює технологічний розвиток тут, в Європі, але також і в Росії. З таким технологічним розвитком вже не може бути ніяких віддалених воєн. Повірте мені, через два роки у росіян буде багато ракет – і у нас теж – з радіусом дії 5 000 кілометрів. Море нікого не захистить, океан нікого не захистить. У цьому відношенні зброя, яку використовує Росія сьогодні, не так вже й відрізняється від ядерних засобів доставки”, – деталізував Зеленський.
Він нагадав, що саме від долі України буде залежати, наскільки війна зачепить Європу, та де буде проходити її східний кордон.
“Якщо Україна не встоїть, цей кордон буде Польщею або навіть Німеччиною. Колись Європа була поділена таким чином. Східний кордон Західної Німеччини був кордоном західного світу”, – додав він.
Зеленський наголосив, що сьогодні все залежить від того, як далеко російським амбіціям дадуть волю. -
Літній наступ ворога: чого вдалося досягти окупантам
Видають бажане за дійсне У суботу, 30 серпня, очільник генштабу армії РФ Валерій Герасимов підбив підсумки весняно-літньої наступальної кампанії на фронті в Україні.
Як повідомили росЗМІ з посиланням на пресслужбу міноборони РФ, основними здобутками російських окупантів в Україні протягом весни-літа 2025 року він назвав просування у Дніпропетровській області, де нібито взято під контроль сім населених пунктів; рух у Серебрянському лісництві; захоплення Часового Яру; бої у межах Сіверська; нібито практично повну блокаду міста Куп’янськ. Тобто, весняно-літню кампанію загарбників на території України він вважає вдалою.
У Генштабі ЗСУ відреагували на цей звіт і зазначили, що російські війська під час свого останнього наступу не здобули повного контролю над жодним великим містом. А сам звіт Герасимова в ЗСУ назвали спробою видати бажане за дійсне та відвертою брехнею. “Попри заяви Герасимова, російські війська не здобули повний контроль над жодним великим містом. Натомість із початку року в безглуздих боях на Харківщині, Луганщині та Донеччині росіяни втратили майже 210 тисяч своїх солдатів убитими та пораненими, знищено та пошкоджено 2174 бойові броньовані машини, 1201 танк, 7303 артилерійські системи та 157 реактивних систем залпового вогню”, – йдеться у повідомленні Генштабу. У штабі додали, що фейкові повідомлення противника про зони безпеки в Сумській і Харківській областях є намаганням приховати провали операцій, які обернулися для ворога глухим кутом і десятками тисяч втрат.
У ЗСУ нагадали, що в рамках Курської операції воїни ЗСУ ліквідували 19 080 російських бійців, ще понад 25 тисяч отримали поранення, також українські війська ведуть активні дії на Сумщині, де звільнили Кіндратівку й Андріївку, витісняють противника з інших прикордонних населених пунктів. Герасимов не перший В Інституті вивчення війни (ISW) зауважили, що Герасимов не є першим високопоставленим російським військовим, який останнім часом робить перебільшені заяви про успіхи армії. І нагадали, що міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов 29 серпня сказав, що російські війська нібито захоплюють по 600-700 кв. км щомісяця, хоч за оцінками ISW у червні, липні та серпні цього року вони просувалися лише на 440-500 кв. км на місяць.
Аналітики інституту припустили, що Кремль, ймовірно, намагається вплинути на західних політиків, створюючи хибне враження про неминучість російських успіхів та перемоги. Для цього Москва активно маніпулює великою кількістю статистичних даних, щоб переконати Захід у швидкому просуванні на полі бою. Мета Кремля – нав’язати ідею про те, що Росія неминуче досягне своїх воєнних цілей, а значить Україна має піти на поступки, а Захід – припинити підтримку Києва.
Аналітики ISW додають, що кремлівська статистика територіальних здобутків ігнорує значні втрати, яких зазнає Росія, та дуже повільний і повзучий характер її просування, що створює неповну картину дій РФ на полі бою. То ж виходить, що російські війська зазнають дуже великих втрат заради непропорційно малих територіальних здобутків.
Тим часом у Центрі протидії дезінформації повідомили, що вперше з початку повномасштабного вторгнення кожен другий рубль, що надійшов до федерального бюджету Росії, спрямовується на армію та озброєння: у першому кварталі 2025 року частка військових витрат у доходах бюджету становила 50,1%, у другому – 48,2%.
Лише за перше півріччя цього року Кремль витратив на армію понад 8,4 трлн рублів (приблизно 105 млрд доларів), що на 31% більше, ніж торік, і утричі більше, ніж у 2022 році.
Експерти ЦПД наголошують, що нарощування військових витрат виснажує бюджет Росії, поглиблює дефіцит і призводить до скорочення фінансування соціальної сфери. Фактично Кремль ставить війну вище за економічну стабільність та добробут власного населення. Жодне місто не взяли, оборону не прорвали Українські військові вважають, що черговий сезонний наступ росіян закінчилася для них великими втратами та проблемами. “Будемо чесні, росіяни принесли нам дуже багато зла, наробили багато клопоту і вчинили нам справді велику шкоду. Але з іншого боку, якщо подивитися на це очима росіян, то теж не можна казати, що вони досягли хоч якихось принципових цілей на літню кампанію. Звісно, якщо ми не беремо їхні реляції у їхніх медіа”, – пояснив речник оперативно-стратегічного угруповання військ “Дніпро” підполковник Віктор Трегубов в ефірі телемарафону. За його словами, попри те, що противник залучив до наступу суттєві сили, особливих результатів це не дало. “Їм справді вдалося зайняти певну територію, але на цій території немає великих населених пунктів, а лише села та селища. Тому з одного боку у них є просування, з іншого боку це просування не завершилось взяттям ані якогось суттєвого з політичної або стратегічної точки зору населеного пункту чи території”, – зазначив Трегубов. Про те, що останнім часом відбувалися дуже жорстокі бої по всій лінії фронту, але прориву росіянам не вдалося досягти, заявив керівник безпекових проєктів Центру глобалістики “Стратегія 21” Павло Лакійчук в ефірі Українського радіо.
“Минуло щонайменше 4 місяці й стратегічного прориву росіянам не вдалося досягнути. А за ці 4 місяці відбувалися дуже жорстокі бої по всій лінії фронту, особливо на напрямках, де вони намагалися прорвати оборону Сил оборони”, – зазначив експерт.
Він визнав, що ворогу вдалося просунутися, але не вдалося прорватися. Це коштувало обом сторонам дуже великих втрат, особливо тим, хто наступав.
Також Лакійчук не радить прив’язувати наступ ворога до якоїсь пори року, тобто, літній наступ чи зимовий. Він звернув увагу на те, що Герасимов заявив, що росіяни продовжуватимуть наступальну операцію як тільки перегрупуються, зберуть резерви. Він додав, що це означає, і в цьому ніхто не сумнівався, що росіяни бажають продовження війни. “Але ключовим тут є якраз те, що Герасимов говорить про перегрупування і накопичення ресурсів. Це значить, що на даному етапі російський наступ із російської точки зору дійсно не досяг своїх цілей. Він провалився”, – підсумував він. Галина Гірак -
РФ активно нарощує виробництво зброї – МЗС у НАТО
Члени Альянсу висловили солідарність із Києвом, реагуючи на нищівні удари, які Росія завдала по мирних містах. Про це повідомили у пресслужбі МЗС у понеділок, 1 вересня.
Ця тема була ключовою під час засідання Ради Україна – НАТО, де українську делегацію представляли заступник міністра оборони Сергій Боєв та заступник голови МВС Олексій Сергєєв. Вони детально проінформували союзників про поточну ситуацію у сфері безпеки, нову тактику армії РФ і потенційні ризики в майбутньому.
Сергєєв акцентував увагу на людських жертвах та масштабах руйнувань, спричинених останніми обстрілами. У свою чергу, Боєв зазначив, що Росія активно нарощує виробництво зброї, зокрема крилатих ракет, дронів і артилерії, отримуючи підтримку з боку Ірану та Північної Кореї.
Україна виступила з черговим проханням до партнерів щодо посилення протиповітряної оборони. Запит включав комплекси Patriot, ракети до них, а також далекобійні ракети, необхідні для стримування агресора.
Представники НАТО рішуче засудили обстріли цивільних об’єктів, наголосивши на тому, що такі дії свідчать про відсутність у Кремля бажання знайти мирні шляхи врегулювання конфлікту. Союзники запевнили, що продовжуватимуть чинити тиск на Росію й надавати Україні військову підтримку у відповідь на виклики.
Нагадаємо, міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що президент Трамп цього тижня планує розглянути заходи для подальшого посилення санкцій проти РФ.
Раніше повідомлялося, що на позачерговому засіданні Ради Безпеки ООН у п’ятницю США попередили Росію про можливі санкції, якщо Москва не піде на мирні переговори та не зустрінеться з Україною.
-
Генерал Бундесверу: Путін зазіхає не лише на Київ
Плани російського президента Володимира Путіна виходять далеко за межі України, заявив генеральний інспектор Бундесверу генерал Карстен Броєр. Цю думку він озвучив під час брифінгу 1 вересня, присвяченого старту масштабних навчань Quadriga 2025, які Німеччина проводить спільно з 13 країнами-партнерами. Про це повідомило DW.
За словами Броєра, головна мета навчань полягає у посиленні стримувального потенціалу НАТО та підвищенні боєготовності військових. У рамках Quadriga 2025 союзники НАТО зосередилися на обороні східного флангу Альянсу, що має особливе значення на тлі агресивних дій Росії, які становлять загрозу для Балтійського регіону.
“Президент Росії Володимир Путін дивиться на нас, його плани виходять за межі України”, – застеріг генерал. Хоча Бундесвер не має жодних відомостей про підготовку Росії до нападу, військовослужбовці повинні постійно підтримувати високий рівень готовності.
“Бундесвер повинен тренуватися, тренуватися і ще раз тренуватися”, – наголосив Броєр.
Згадавши про паралелі між Quadriga 2025 і російсько-білоруськими навчаннями “Запад-2025”, які відбуватимуться з 12 по 16 вересня, Броєр наголосив на ключовій позиції НАТО: дії Альянсу спрямовані на стримування конфлікту, а не на його провокування. Він також закликав приділяти особливу увагу протидії російській інформаційній війні та не піддаватися на можливі маніпуляції.
Нагадаємо, у Білорусі розпочалися навчання Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) за участю військових цієї країни, а також РФ, Казахстану, Киргизстану і Таджикистану. РФ планує відпрацювати бойові аспекти.
Навчання “Захід-2025”: чим вони загрожують Україні – і НАТО
-
“Дружби” не буди: як удари по нафтопроводу впливають на політику
Деталі атак Українські безпілотники неодноразово атакували об’єкти, пов’язані з нафтопроводом “Дружба”. Зокрема, були уражені станції перекачування нафти в Брянській та Тамбовській областях Росії.
- 13 серпня 2025 року: Угорщина звинуватила Україну в атаці дроном на розподільну станцію нафтопроводу “Дружба” в Брянській області. За даними джерела hromadske в розвідці, на об’єкті спалахнула пожежа.
- 18 серпня 2025 року: Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто знову заявив про атаку України на нафтопровід, що призвело до тимчасового припинення постачання нафти до Угорщини.
- 22 серпня 2025 року: Сили безпілотних систем ЗСУ втретє атакували нафтопровід “Дружба” в районі станції “Унєча” у Брянській області. Внаслідок цього постачання нафти до Словаччини та Угорщини знову зупинилося.
Угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто вже поговорив з заступником міністра енергетики РФ Павелом Сорокіним у звʼязку з останньою атакою на “Дружбу”. Глава угорського МЗС повідомив, що росіяни “проаналізували технічні наслідки атаки”, які виявились “набагато серйозніші”, ніж у попередніх випадках. Ремонтні роботи триватимуть щонайменше п’ять днів, додав Сійярто. Дипломатична напруга та звинувачення Атаки викликали різку реакцію з боку Угорщини та Словаччини, які залежать від постачання російської нафти через цей трубопровід.
- Угорщина: Міністр закордонних справ Петер Сійярто звинуватив Україну в “нападі на енергетичну безпеку” та “порушенні суверенітету”. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан поскаржився на ситуацію президенту США Дональду Трампу, який, за даними угорських ЗМІ, висловив своє “обурення”.
- Словаччина: МЗС Словаччини заявило, що удари по “Дружбі” суперечать інтересам Братислави і завдають шкоди самій Україні, оскільки Словаччина є важливим постачальником дизелю для українського ринку.
Ба більше, 22 серпня Міністри закордонних справ Словаччини та Угорщини, Юрай Бланар і Петер Сійярто, звернулися до Єврокомісії зі скаргою у зв’язку з атаками на нафтопровід “Дружба”. Вони стверджують, що напади порушують енергетичну безпеку їхніх країн, і закликали Єврокомісію втрутитися в ситуацію.
У своєму листі до Високої представниці ЄС з питань закордонних справ Каї Каллас та єврокомісара з питань енергетики Дана Йоргенсена міністри зазначили, що за дев’ять днів інфраструктура нафтопроводу була пошкоджена втретє. Вони підкреслили, що безпека енергопостачання є питанням безпеки всього Європейського Союзу.
Словацьке МЗС заявило, що Єврокомісія має відстоювати інтереси своїх держав-членів, оскільки раніше вона обіцяла захищати критичну енергетичну інфраструктуру. Міністри повідомили, що внаслідок останньої атаки було завдано значної шкоди, а постачання нафти до словацьких НПЗ може бути припинено на п’ять діб.
Словаччина та Угорщина назвали дії України “абсолютно неприйнятними”, оскільки вони загрожують енергетичній безпеці обох країн.
Окрім цього Україна, Угорщина та Словаччина обмінялися різкими заявами. Бланар пригрозив Україні обмеженням постачань словацького дизелю. А Угорщина вже не вперше натякає на потенційне припинення експорту електроенергії.
Своєю чергою український президент Володимир Зеленський у День незалежності заявив: існування “Дружби” залежить від позиції Угорщини.
Сійярто висловив обурення у зв’язку з цими словами Зеленського. Мовляв, глава держави використав національне свято України, щоб погрожувати Угорщині. Своєю чергою міністр закордонних справ України Андрій Сибіга порадив Будапешту “диверсифікувати” джерела енергопостачання та стати незалежною від Росії, як це зробила решта Європи.
І українські удари можуть підштовхнути до цього обидві країни. ЄС схвалює удари Експерти підкреслюють, що “Дружба” – один з ключових для Росії способів обходу санкцій, який продовжує щороку генерувати мільярди доларів для війни. А залежність Угорщини та Словаччини від російської нафти, що транспортується через трубопровід “Дружба”, залишається критично високою. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря, у 2024 році ці країни отримували через нього до 87% своєї нафти. Хоча існують технічні можливості для переходу на альтернативні маршрути, як-от трубопровід Adria, цьому заважає брак політичної волі та необхідних домовленостей.
Аналітики зазначають, що Угорщина та Словаччина, користуючись винятком із санкцій ЄС, навіть збільшили свій імпорт російської нафти на 2% у 2024 році порівняно з довоєнним періодом. “Система нафтопроводів “Дружба” дедалі більше нагадує не символ партнерства, а кайдани, якими Кремль утримує своїх “особливих друзів” у Європі”, – зауважує генеральна менеджерка у сфері безпеки та стійкості DiXi Group Олена Лапенко у блозі для ЄП. Але є цікавий факт: після першої зупинки постачання через “Дружбу” Єврокомісія заявила, що удари по російській енергетичній інфраструктурі не становлять загрози для безпеки енергопостачання ЄС. Ця заява, ймовірно, свідчить про те, що Євросоюз схвалює тактику України, яка таким чином підштовхує уряди Угорщини та Словаччини до пошуку альтернативних джерел.
Подібну думку висловлює і Лапенко. Вона пише, що навіть тимчасові перерви у постачанні через “Дружбу” показують вразливість від російських енергоресурсів, що дає ЄС додатковий аргумент для посилення тиску і примусу остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності.
Водночас це підкреслює необхідність для України продовжувати стратегічні кроки, аби послабити економіку агресора, зауважує експертка.
Звісно, для України є загрози, особливо в короткостроковій перспективі. На думку Лапенко, одним із ключових ризиків є те, що будь-який збій у транзиті може бути використаний як політичний інструмент. Угорська влада, на чолі з прем’єр-міністром Віктором Орбаном, може подати це як “напад України на угорських споживачів”, щоб мобілізувати населення перед парламентськими виборами у квітні 2026 року.
Також, як зазначає дипломат Олександр Хара, перекриття транзиту нафти може призвести до ще більшого блокування Будапештом рішень, пов’язаних з Україною, в Європейському Союзі. На його думку, не варто “бити горщики” з угорцями настільки, щоб вони блокували кожен консенсус європейців.
Втім у довгостроковій перспективі Україна може виграти. “Переривання поставок через “Дружбу”, навіть тимчасові, окрім очевидних збитків для країни-агресора, оголюють вразливість від російських енергоресурсів. Це дає Євросоюзу додатковий аргумент для посилення тиску на Будапешт з метою остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності”,- пише Лапенко. Експертка додає: історія з нафтопроводом “Дружба” вкотре доводить, що надмірна енергетична залежність є важелем впливу. Україна та більшість країн ЄС це давно усвідомили.
Зупинки постачання російської нафти трубопроводом – це шанс для Брюсселя посилити тиск на Угорщину та Словаччину, пише вона. Таким чином, ЄС може прискорити диверсифікацію енергетичних джерел цих країн, що призведе до їхньої остаточної відмови від російських ресурсів.
Валерія Шипуля -
Нова мішень: на кого після України може напасти агресивна РФ
Кремль не втримається без війни Населення Російської Федерації під зав’язку накачане пропагандою на агресію, а економіка переведена на військові рейки, і зупинити ці процеси дуже складно. До того ж, без війни кремлівська влада може втрачати позиції, а країна – розпочати фрагментуватися.
Тож російська пропаганда, продовжуючи всебічну “інформаційну підтримку” поточної російської війни, вже готує плебс до війни наступної. “В Алієва добре пригоряє від того, що ми нарешті взялися за його бізнес в Україні, а з Росії поперли, або саджаємо в зіндан азербайджанських бандитів, які прямо працюють на бакинський режим. Однак Алієву варто врахувати ось що: у бойових діях високої інтенсивності, таких як зараз в Україні, його армія, а найголовніше, інфраструктура, насамперед нафтова, закінчаться дуже швидко. На його місці сидіти б тихо і не дражнити лихо. Подивимося, а раптом у недалекому майбутньому й справді азербайджанська армія вступить у бій проти неназваної прямо країни, яка обрушить на неї не тільки сотні тисяч солдатів, тисячі одиниць бронетехніки, десятки тисяч тонн артснарядів та авіабомб, а також сотні і сотні щоденних вильотів важких дронів (типу нашої Герані)”, – залякує пропагандистський ТГ-канал Старше Эдды. Зрозуміло, що без “відмашки зверху” російська пропаганда на щось подібне не наважилась би.
Тож Росія вже розпланувала, чим займеться під час короткої паузи у війні проти України: розглядається можливість нападу на Азербайджан і “короткої переможної війни” – в сенсі, Баку -“столиця за три дні”, дубль два. Зрештою, Азербайджан у сім разів менший від України, там всього 10 млн населення, відповідно, мінімум вчетверо менше чоловіків призовного віку, – перелічує у Facebookросійські резони політолог Олексій Голобуцький.
При цьому атака на Азербайджан – це “цілком ймовірний сценарій перед повторним нападом на Україну і Європу, котрий всі очікують 2027-30 року”, прогнозує політолог. Такий крок дозволить РФ не тільки відновити частковий контроль над Південним Кавказом, але й уникнути проблем з демобілізованими з армії горлорізами. Плюс це дозволить підтримувати розігнану до високих обертів роботу ВПК, пише він.
До речі, двосторонні відносини між Азербайджаном та Росією погіршилися після того, як азербайджанський авіалайнер компанії AZAL був збитий російським ЗРПК Панцир-С1, за що Москва не вибачилась. Нині ж росіяни знищують паливний азербайджанський бізнес в Україні та забруднюють бензин, що його постачає Азербайджан до ЄС.
У країні, що може стати новою мішенню агресивної Росії, всі ризики добре усвідомлюють. Так, президент Азербайджану Ільхам Алієв 21 серпня на зустрічі з жителями Кельбаджара закликав населення бути готовими до війни “у будь-який момент”. “Ми повинні бути готові до війни в будь-який момент, оскільки хід процесів у світі такий, що неможливо передбачити, що буде завтра. Гарантія нашої безпеки – це ми самі, держава, народ і наші Збройні сили. Тому той, хто вирішить завдати удару по Азербайджану, пошкодує про це”, – попередив Алієв. Силу можна зупинити тільки силою Отже, у високих кабінетах Кремля, схоже, вже ухвалюється рішення про проведення каральної операції проти Азербайджану.
Тобто, світ де-факто, не чекаючи формальної констатації через “мирну угоду” з Путіним, вже визнав кінець потсдамської епохи, руйнування міжнародної правової системи співжиття держав, підкреслив Голобуцький. “Ніщо вже не стоїть на заваді агресивним нападам ядерної Росії на будь-кого з сусідів (і взагалі на заваді нападам одних держав на інші)”, – додав він. Що цьому може сприяти? Насамперед – почуття безкарності, котре оселяється в середовищі тоталітарних войовничих режимів на тлі зустрічей на Алясці та відсутності відповідальності за свої злочини, – вказує військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив Олександр Коваленко в матеріалі на Oboz.ua.
Але слід розуміти один важливий момент: Азербайджан зразка 1990 року – це не Азербайджан зразка 2025-го. Так само як і Росія: тією, якою вона була до 2022-го, вона не є у 2025 році, – наголошує Коваленко.
Тож президент Азербайджану вловив налаштування Кремля і заходився посилювати армію: отримав найсучасніші безпілотники, уклав контракти на нові бойові літаки, модернізував наявну авіацію. Алієв не вважає за зайве також відкрито озвучувати готовність до війни – всі розуміють, із ким, додає Голобуцький.
І це не випадкові або хаотичні дії. За словами Коваленка, знешкодити сухопутну загрозу Азербайджан у нинішніх умовах цілком здатен, не дозволяючи російським окупаційним військам зайти досить глибоко на свою територію.
Також країна може втримати безпеку своєї берегової лінії дешевими засобами ураження – морськими дронами, значно успішніше реалізувавши чорноморський сценарій України у більш замкнутому Каспійському морі і проти більш обмеженої у своїх можливостях російської Каспійської флотилії, продовжує він. “Головне – цей аспект необхідно продумувати і накопичувати не те що сьогодні, а ще вчора. Найвразливіше місце Азербайджану – це повітря, ППО”, – застерігає він. При цьому за спиною в Алієва стоїть Туреччина. Однак те, що Азербайджан перебуває у зоні прямих її інтересів, навряд чи завадить росіянам, припускає Голобуцький. “В Ердогана купа внутрішніх соціальних, політичних і економічних проблем, ще й клімат додає головного болю. Мобілізувати на захист Азербайджану навряд чи знайдеться кого і що. Саме тому мудрим і далекоглядним є максимально оперативне рішення Алієва щодо експлуатації Занґезурського коридору разом зі США на 99 років”, – додає політолог. Казахстан, Польща, країни Балтії чи Фінляндія? Разом із тим Азербайджан – далеко не єдина країна, котрій загрожує потенційна російська агресія.
Нещодавно, як пише Oboz.ua, у профільному журналі МЗС Росії вийшла обурлива стаття головного наукового співробітника Інституту Європи РАН Миколи Межевича під назвою “Балтика: гарантії небезпеки”. У цьому матеріалі відзначається, що “противник” (так відкрито називає автор статті країни Балтії) може стати так званою “сірою зоною”, простором для “асиметричних конфліктів, де одна сторона значно поступається за кількістю та якістю озброєння”.
Тут, зазначає Межевич, не дуже зручно вести активні бойові дії (наприклад, ризики ураження великих міст), це є “простором підвищеної небезпеки не тільки для власне військових, а й для проксі-конфліктів”. Тому у такій зоні особливу роль відіграють “пропаганда, активна розвідка з переходом до терору операції та використання цивільних об’єктів для військових цілей”.
Але більш вразливою у цьому сенсі є Польща, котра нині теж терміново нарощує військові можливості. Недарма ж там вночі проти 20 серпня впав та здетонував російський шахед, росіяни таким чином випробовують “терплячість” НАТО.
Своєю чергою, сухопутна операція проти Молдови, що не має спільного кордону з РФ, без окупації української Одеси (котрої росіянам не бачити, як своїх вух), вірогідна навряд чи.
Водночас Росія давно “точить зуби” на Північний Казахстан: Путін зазіхав на ці території ще у 1994 році, повідомляє видання Der Spiegel із посиланням на архівні документи МЗС Німеччини.
Зокрема, генконсул Німеччини в Санкт-Петербурзі зазначив у записах, що 14 січня 1994 року Путін “з наголосом” повторив те, що вже говорив йому раніше: “Крим, східна Україна та північний Казахстан – як мінімум ці регіони – ніколи не були для Росії зарубіжними, а завжди були частиною російських територій”, пише сайт Мілітарний.
Ірина Носальська -
Гарантії небезпеки: чому РФ б’є по Україні попри гнів Трампа
Замість тисячі слів Під час цієї масованої атаки вибухи лунали у Мукачеві, Луцьку, Львові, Рівному, Запоріжжі, на Хмельниччині та Києві. У Львові загинула людина, є поранені та руйнування. У Мукачеві на Закарпатті вперше з початку війни був знищений американський завод Flex, 23 людини поранені. “Повністю цивільний об’єкт, який не має жодного стосунку до оборони чи військових”, – написав потім з цього приводу голова МЗС Андрій Сибіга. Майже усю ніч шахеди атакували або пролітали повз Київ, де працювала ППО. Хоча про пошкодження чи падіння уламків влада не повідомляла.
Вночі Росія також вдарила щонайменше чотирма аеробалістичними Кинджалами по Рівненщині, моніторингові канали повідомляли про атаку на місто Дубно. А після четвертої години ранку в Україну залетіли запущені з моря крилаті ракети Калібр та з Ту-95МС крилаті Х-101, що атакували і центр України, і вдарили по західних областях.
Масована атака завершилась близько 6.30 ранку, хоча в деяких областях дрони літали ще кілька годин.
На ці події миттєво й різко відреагував президент США Дональд Трамп, але нападаючи не на Путіна, а звинувативши свого попередника Джо Байдена у тому, що він не дав Україні можливості завдавати ударів по Росії, у той час як армія РФ постійно атакує українську територію. “Дуже важко, якщо не неможливо, виграти війну, не атакуючи країну-загарбника. Це як чудова спортивна команда, яка має фантастичний захист, але їй не дозволено грати в нападі. Немає жодних шансів на перемогу! Те саме стосується України та Росії. Підступний і вкрай некомпетентний Джо Байден не дозволяв Україні бити у відповідь, лише захищатися. І що з цього вийшло?”, – написав американський лідер у власній соцмережі Truth Social в четвер, 21 серпня. Начебто, тепер дорога Силам оборони для ударів по ворогу відкрита, і чергова атака по насосній станції нафтоповоду Дружба в Унечі вночі на 22 серпня – перший тому доказ.
Але можливість помститися і захист – різні речі. Й той самий Трамп ще під час підписання “рідкісноземельної” угоди США з Україною постійно твердив, що наявність американського бізнесу є найліпшою гарантією безпеки для України. Чому це на практиці не спрацювало?.
Бажання “правильно” розшифрувати черговий допис у соціальних мережах Трампа “робить кожного дешифрувальника заручником інформаційного шоу, на яке американський президент перетворив світову політику”, пише у соцмережі з цього приводу журналіст та публіцист Віталій Портников. “Вже неодноразово було доведено – заяви у соціальних мережах, промови, перемовини, форуми мирутощо не мають ніякого реального значення, якщо не пов’язані із конкретними діями. Діями, а не словами”, – підкреслює він. При цьому Портников зазначив, що “Путін – майстер дій, хоча теж дуже багато говорить. Але разом із цим він продовжує надсилати війська у наступ, тероризувати мирне населенняУкраїни, витрачати мільйони на пропаганду і підкуп політиків і журналістів на Заході.
А Трамп, натомість – майстер слів. Адже що він зробив за півроку перебування у Білому домі? Не вирішив питання нової військової допомоги Україні, не запровадив нових санкцій проти Росії, а все тільки погрожує і обіцяє, продовжує Портников. “Однаково у випадку війни бездіяльність – також дія. Гучними словами Трамп цю бездіяльність вдало маскує. З цієї точки зору вектор його діяльності – справжньої діяльності а не балаканини – повністю вкладається у вектор діяльності Путіна”, – констатує він. “Ми за цим стежимо” При цьому на захід України потягом війни було релаковано чимало промислових підприємств- як великих, так і менших. Й донедавна цей регіон здавався відносно безпечним для ведення бізнесу.
Окрім цього, там було створено багато нових виробництв, у тому числі й військово-промислового комплексу. І вже давно йшлося про “парасольку безпеки” над нашими західними областями, бо там – наша військова логістика та ВПК (наприклад, нові українські крилаті ракети Фламінго начебто будують десь у Карпатах).
Проте небезпечними поступово стають не лише наші західні області, а й схід і навіть центр сусідньої Польщі, країни НАТО.
Так, вночі 20 серпня у польському селі Осини Люблінського повіту на сході Польщі поблизу кордону з Україною вибухнув військовий безпілотник. Польські ЗМІ одразу повідомили, що це російський шахед, проте офіційна Варшава щодо остаточних оцінок вагалася.
Врешті міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш таки визнав, що безпілотник, котрий вибухнув у Люблінському воєводстві, був російським.
Цей випадок – хоч військові експерти й твердять, що безпілотник був, скоріше за все, імітаційним (Гербера), про що свідчить відсутність вирви при невеликому вибуху – змусив Польщу висловила офіційну ноту протесту послу Росії. У МЗС країни інцидент назвали “передбачуваною провокацією”.
Речник польського МЗС Павел Вронський повідомив, що Росія порушила Договір про дружбу і співробітництво 1992 року, Чиказьку конвенцію про цивільну авіацію 1944 року та численні норми звичайного права.
Водночас генсек НАТО Марк Рютте пообіцяв належну реакцію на цей інцидент, відповідаючи на запитання журналістів про порушення Росією повітряного простору Польщі під час спільної прес-конференції з президентом України Володимиром Зеленським у п’ятницю, 22 серпня.
Генсек НАТО відмовився вдаватися в подробиці, але наголосив, що Польща має відреагувати на останній інцидент із російським дроном. “Ми за цим стежимо”, – зазначив він. Що ж означає все це – чи не схиляння Заходу до поступливості у перемовинах після недавнього візиту ключових європейських лідерів до Вашингтону, а також пряме залякування України? Звичайно, увесь цей комплекс є метою росіян.
Але тоді потрібна “парасолька безпеки” і над польськими хабами на нашому кордоні, і над заходом України, і над усією іншої нашою територією.
Безперечно, щось у цьому напрямку робиться. Зокрема, ще 20 серпня стало відомо, що уряд Нідерландів відправить до Польщі два зенітно-ракетні комплекси Patriot для захисту логістичного центру місії НАТО зі зміцнення безпеки та підтримки України – про це повідомило міністерство оборони країни.
Втім дискусія навколо ролі Польщі у перехопленні російських ракет та дронів над територією України точиться вже давно. Ще 29 квітня 2024-го речник командування Повітряних сил ЗСУ Ілля Євлаш повідомляв, що Польща технічно може закрити небо над західними регіонами України за допомогою Patriot – однак для цього необхідна політична воля. Тоді ж прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявляв про необхідність створити “залізний купол” для Європи.
Судячи з останніх подій цієї війни, таке завдання дійсно мало бути втілено ще “на вчора”. Але краще пізно, ніж ніколи.
Ірина Носальська -
Найстрашніша форма агресії: що росіяни роблять з українськими дітьми
Мілітаризоване дитинство Днями окупанти відправили дітей з Донбасу на військово-патріотичний фестиваль “Марш пам’яті” у Ленінградську область РФ.
Про це повідомив Центр прав людини ZMINA, посилаючись на проросійські медіа.
Як стало відомо, фестиваль окупанти присвятили “80-річчю Великої Перемоги” та “Дню закінчення Ленінградської битви”. Захід організували Російське військово-історичне товариство, музеї “Битва за Ленінград” та “Прорив блокади Ленінграда”, а також – місцева влада.
В ньому взяли участь понад сто дітей 14-18 років із окупованих Луганщини, Донеччини, а також з Ленінградської області, Санкт-Петербурга та Ярославля.
Як запевняють окупанти, участь у фестивалі дозволить юнакам та дівчатам “ближче доторкнутися до історії Росії”.
Під час заходу дітей вчать основам фізичної, стройової та стрілецької підготовки і караульної служби. Їх перевдягли у форму бійців Червоної армії, поселили в наметовому таборі, щодня водять в “історичні місця”, а також навчають ходили в пішому строю та пересуватися на військовій техніці часів Другої світової війни.
Таким чином окупанти “перевиховують” українських дітей, знищуючи їхню ідентичність та переконуючи їх в тому, що вони – росіяни.
Останнім часом Росія особливо активізувала мілітаризацію українських дітей на окупованих територіях, а також – депортованих для того, щоб виховати їх росіянами та в майбутньому змусити воювати проти власної країни – цю стратегію Кремль вивів на державний рівень.
Про це йдеться у звіті “Мілітаризація українських дітей на тимчасово окупованих територіях України”, підготовленому Центром протидії дезінформації та організацією Bring Kids Back UA.
Центральною російською організацією, що займається мілітаризацією українських дітей, є “Юнармія”. Окрім того, існує ще “Боевое братство”, “Юг молодой”, “Первые”, “Орлята России” тощо. Українських дітей там вчать користуватися зброєю, тренують у військових практиках, виховують у дусі “русского мира”. І це – цілеспрямована політика країни-агресора, закріплена російським законодавством. Зокрема, Російська стратегія молодіжної політики, ухвалена в 2024 році, фактично закріплює мілітаризацію в освіті на роки вперед.
Правозахисник Павло Лисянський в інтерв’ю “Апострофу” мілітаризацію Росією українських дітей назвав однією з найстрашніших і цинічних форм російської агресії.
За його даними, багатьох дітей, яких примусово вивезли з окупованих територій України, після ідеологічної обробки, зміни документів та примусової “адаптації” готують до участі у війні проти власної країни. “Це не просто порушення прав людини. Це елемент військового догматизму, коли війна подається як святе призначення, а дитина перетворюється на солдата режиму”, – вважає Лисянський. На його думку, таким чином РФ знищує особистість дітей, накладає культ насильства та послуху; використовує неповнолітніх як частину своєї військової машини.
І це, як вважає правозахисник, не поодинокі хаотичні випадки, а системна політика, яку треба визнати міжнародним злочином. Це не просто депортація. Це підготовка до війни проти своєї Батьківщини. Україна та міжнародна спільнота зобов’язані боротися за кожну дитину. Мовчання в цьому питанні – співучасть. Ордер не допоміг Загалом росіяни вивезли з України щонайменше 20 тис. дітей, з яких вдалося повернути лише трохи більше 1400.
Про це у Страсбурзі на конференції, присвяченій депортованим українським дітям, заявила заступник міністра закордонних справ України Мар’яна Беца.
За її словами, Росія вбиває, депортує і викрадає українських дітей – і це почалося ще в 2014 році, але з початку повномасштабного вторгнення у 2022-му ця політика стала систематичною. Щонайменше 20 тисяч українських дітей було депортовано Росією. 1,6 мільйона українських дітей досі живуть на тимчасово окупованих територіях України. А вдалося повернути додому лише 1400 дітей – а це лише мала крапля в морі.
Беца також нагадала про виданий МКС у 2023 році ордер на арешт кремлівського диктатора Путіна, а також так званого російського дитячого омбудсмана Львової-Бєлової саме через викрадення українських дітей, проте цей крок виявився не дієвим. “Ми бачили візити Путіна до Монголії та деяких інших країн. Він не був виконаний, і це удар по міжнародному праву та правопорядку, що навіть рішення та ордери на арешт таких особливо відомих правових установ не виконуються”, – сказала вона. І наголосила, що міжнародна спільнота має зробити набагато більше для тиску на Росію, санкцій проти неї та допомоги Україні повернути кожну дитину. Представник МЗС також вважає, що дітей не можна прив’язувати лише до мирних переговорів. Жодна дитина не повинна бути розлучена з батьками, жодна мати не повинна терпіти біль розлуки з дітьми, і тому не може бути торгу.
Беца нагадала про те, що на технічних переговорах у Стамбулі Україна надала російській стороні список з 339 дітей, яких потрібно повернути. Але навіть з цим списком Росія маніпулює.
Вперше була названа кількість викрадених Росією українських дітей у березні 2023 року, невдовзі після того, як МКС видав ордер на арешт Путіна та Львової-Бєлової – їх підозрюють у незаконній депортації та переміщенні українських дітей.
Невдовзі, 5 квітня 2023 року, 49 країн світу у спільній заяві засудили РФ за організацію засідання Радбезу стосовно нібито правових підстав викрадення українських дітей з тимчасово окупованих територій. Трансляція виступу російської уповноваженої з прав дітей Львової-Бєлової на ресурсах ООН була заблокована Великою Британією. Вершина пріоритетів В Офісі генпрокурора України вказали на те, що нині єдиного прозорого алгоритму чи механізму, який би дав можливість повертати депортованих до Росії українських дітей, не існує.
Але є надія, що справу буде зрушено з мертвої точки: як повідомив президент України Володимир Зеленський після зустрічі з очільником США Дональдом Трампом, команда США буде підключатися до питання повернення українських дітей з РФ. “І перша леді США, і команда США розуміють, що будуть підключатися до такого важливого, болючого і дуже складного питання, як повернути українських дітей. Різні ситуації, різні кейси і тому різні підходи”, – сказав Зеленський під час брифінгу у Вашингтоні. А глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн написала у соцмережі Х, що всі українські діти, яких викрала Росія, мають бути повернуті в свої родини. “Людські жертви цієї війни повинні припинитися. А це означає, що кожна українська дитина, викрадена Росією, має бути повернута до своїх родин”, – зазначила фон дер Ляєн, відреагувавши таким чином на пост Трампа в мережі Truth Social, в якому він розповів про розмову з главою Єврокомісії, назвавши повернення викрадених українських дітей вершиною всіх пріоритетів. “Це питання стоїть на першому місці в усіх списках, і світ буде працювати разом, щоб вирішити його, в надії повернути дітей в їхні сім’ї”, – написав Трамп. Галина Гірак -
ISW про саміт: Жодного сигналу про зміну цілей РФ
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) проаналізували результати зустрічі між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Володимиром Путіним на саміті, що відбувся на Алясці. Попри підвищену увагу до події, позиція Путіна щодо війни в Україні залишилася незмінною, що чітко проявилось у його виступі перед журналістами. Про це свідчить звіт ISW.
У звіті, зокрема, вказано, що під час пресконференції, де російський президент порушив протокол і взяв слово першим, він повторив звичні кремлівські тези, які вже тривалий час поширюються на міжнародній арені. Основна увага була приділена питанням війни в Україні, історичному наративу Росії, а також російсько-американським відносинам.
Путін традиційно акцентував на “корінних причинах” конфлікту, посилаючись на розширення НАТО на схід і нібито дискримінацію російськомовного населення в Україні. Окрім цього, він звинуватив деякі європейські країни в обмеженні можливостей для переговорів.
Аналітики ISW зазначили, що жодних ознак готовності до компромісів чи змін у його позиції не було продемонстровано. Риторика Путіна залишалася без змін з 2021 року, коли Росія почала виправдовувати свою агресію проти України. Крім того, його коментарі щодо українського суверенітету підтвердили незмінність диктаторських поглядів.
Візит до Аляски, як вважають експерти, став черговою можливістю для Путіна повторити кремлівські твердження про “спільне коріння” двох народів і знову назвати українців “братнім народом”.
Нагадаємо, на саміті з президентом США Дональдом Трампом російський правитель Володимир Путін погодився розглянути питання гарантій безпеки для України після завершення війни, висунувши пропозицію щодо участі Китаю як одного з потенційних гарантів. Російський диктатор висловився проти ідеї розміщення в Україні сил безпеки, що включатимуть війська НАТО.
ЗМІ: Трамп сказав, що Путін вимагає від України віддати йому весь Донбас