Затяжна політична криза Експерти зауважують, що в основі нинішнього шторму лежить авантюрне рішення Еммануеля Макрона призначити дострокові вибори у червні 2024 року. Після переобрання у 2022 році президент уже не мав абсолютної більшості, і він спробував повернути собі вплив у Національній Асамблеї. Проте ця спроба виявилася очевидно провальною, оскільки він пішов на ризик тоді, коли його головний опонент, ультраправе “Національне об’єднання”, перебувало на піку підтримки та здобуло переконливу перемогу на європейських виборах.
Тому після розпуску парламенту та дострокових виборів політичний ландшафт Франції кардинально змінився. Центристська коаліція Макрона не змогла отримати більшість, тоді як ультраправе “Національне об’єднання” та лівий блок “Новий народний фронт” значно зміцнили свої позиції.
Це створило ситуацію “підвішеного парламенту”, де жодна політична сила не мала достатньої підтримки для формування уряду самостійно. Президент Еммануель Макрон, втративши абсолютну більшість у парламенті, був змушений піти на складні компроміси, щоб забезпечити стабільність уряду.
В умовах політичного тупика Макрон вирішив призначити прем’єр-міністром Франсуа Байру, який був його давнім соратником і лідером центристської партії “Демократичний рух” (MoDem). Тобто виникнення уряду Байру було прямим наслідком глибокої політичної кризи, яка охопила країну після дострокових виборів 2024-го.
Проте, цей крок не приніс бажаної стабільності. 8 вересня 2025 року парламент Франції виніс уряду Байру вотум недовіри. Основною причиною падіння Байру став його план щодо різкого скорочення державних витрат (на 43,8 млрд євро), спрямований на зменшення бюджетного дефіциту.
Як зауважує журналіст Гаррісон Стетлер у статті для The New York Times, запропонований Байру бюджет на 2026 рік передбачав мільярдні скорочення, в основному за рахунок робітничого й середнього класу. План включав замороження соціальних виплат, скорочення державних службовців і навіть скасування двох святкових днів. Кінцевою метою було зниження дефіциту до рівня нижче 3% ВВП, як того вимагає ЄС, до 2029 року.
Але цей план не знайшов підтримки ні серед лівої, ні серед правої опозиції, що призвело до поразки під час голосування про довіру уряду. Сетлер зазначає, що цього сценарію можна було легко уникнути. Альтернативним рішенням могло стати запровадження податку на надбагатих, яке раніше підтримала нижня палата парламенту, але уряд від цієї ідеї відмовився.
Тому вже 9 вересня 2025 року Байру подав у відставку. Макрон призначив новим прем’єр-міністром Франції Себастьяна Лекорню.
Відставка Байру поглибила політичну кризу у Франції. Це вже п’ятий прем’єр-міністр, який змінився за менш ніж два роки. Причиною нестабільності є відсутність у Макрона більшості в парламенті, що робить ухвалення будь-яких важливих рішень надзвичайно складним. Що буде далі Для аналітиків падіння уряду Байру не стало новиною – його прогнозували давно. Причому сам прем’єр по суті ініціював власну відставку. 25 серпня Франсуа Байру оголосив, що через два тижні винесе на розгляд парламенту питання про вотум довіри уряду. Це рішення багато аналітиків назвали “прем’єрським самогубством”. “Рішення Байру стало справжнім подарунком для партії Марін Ле Пен “Національне об’єднання” – там заявляють, що розраховують на дострокові парламентські вибори, на яких мають реальні шанси отримати більшість”,- писали аналітики видання Європейська правда. Експосол України у Франції Олег Шамшур теж зазначає: відставка Байру не стала несподіванкою. За словами експосла в коментарі ZN.UA, вона є прямим наслідком помилкового рішення Макрона розпустити Національну асамблею.
На думку Шамшура, ці події, разом із втратою президентом підтримки в парламенті, свідчать про глибоку політичну кризу у Франції. Вона пов’язана з тим, що інституції П’ятої республіки погано функціонують у сучасних реаліях. Це також відображає фрагментацію та поляризацію французького суспільства, що призводить до посилення позицій як правих, так і лівих екстремальних сил. Анонсовані на 10 вересня масові демонстрації “Заблокуймо все” свідчать про поширення протестних настроїв.
Окрім політичної нестабільності, Франція, як і інші європейські країни, переживає кризу моделі “суспільства загального добробуту”. Фінансова ситуація в країні критична, але французи не готові до скорочення соціальних видатків, що ще більше посилює нестабільність, зазначає Шамшур.
І кінця кризі не видно. “Якщо він (Макрон – ред.) висуне премʼєра, який не користуватиметься підтримкою Національної асамблеї, то це буде прем’єр на кілька місяців”,- переконаний Шамшур. Політолог Володимир Фесенко теж підкреслює, що відставка уряду Франції посилює політичну нестабільність у країні та послаблює позиції Макрона. Проблема є наслідком помилкового рішення французького президента від 2024 року, коли він призначив дострокові парламентські вибори, переконаний експерт. “Це була авантюра, за яку Макрон розплачується досі”,– зазначив політолог в ефірі 24 каналу. Попри те, що Макрон має право призначити нового прем’єра без згоди Національних зборів, йому потрібна більшість для ухвалення бюджету та інших важливих рішень. Наразі такої більшості немає: парламент розділений на лівих і правих, які об’єднані своєю опозицією до чинного президента.
Фесенко вважає, що дострокові парламентські вибори можуть посилити проблеми Макрона, оскільки існує ризик перемоги партії Марін Ле Пен. Вона відома своїми проросійськими поглядами, зокрема, визнанням окупації Криму. Тому Макрон намагатиметься знайти компроміси та побудувати “хитку конструкцію”, щоб уникнути виборів. Що буде з Україною На думку Фесенка, ця криза вплине на Україну опосередковано. Попри прогнозовану кризу, підтримка нашої держави з боку Франції збережеться. Однак, можуть виникнути певні бюджетні проблеми. Фесенко нагадав, що не тільки Макрон є лідером “коаліції охочих”, а європейська солідарність щодо підтримки України нікуди не зникне.
А от Шамшур в цьому не впевнений. Дипломат зазначив, що підтримка України може ослабнути. Макрон, який виступає лідером мобілізації європейської допомоги Києву, зараз має ослаблені позиції всередині країни. Крім того, до формування уряду французькі міністерства працюватимуть в мінімальному обсязі. А складна соціально-політична ситуація та плачевний стан фінансів відволікатимуть увагу уряду, що неминуче позначиться на масштабах і формах підтримки України.
Крім того, пересічні французи не готові платити з власної кишені за проблеми з бюджетом та необхідністю мілітаризації. Населення Франції завжди агресивно відстоює свої права рано виходити на пенсію, працювати менше та отримувати високі соціальні виплати.
Газета The Washington Post вважає, що небажання французів пожертвувати навіть двома вихідними днями для військових потреб свідчить про їхню неготовність стати на “військові рейки”. Це є поганою новиною для України, яка потребує допомоги, а також для самої Франції, адже, за словами видання, “цій країні ніколи не було добре після того, як вона провалювала належну підготовку до війни”.
Валерія Шипуля
